10 кл. Конспекти уроків з медико-санітарної підготовки

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Профілактика інфекційних захворювань

Тема: Профілактика інфекційних захворювань

Мета: розкрити поняття інфекційних захворювань, як від них вберегтись, прищіплювати любов до Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація отриманих знань та вмінь людини.

Повторення вивченого на минулих уроках.

3. Мотивація навчальної діяльності.

4.Вивчення нового матеріалу

Інфекці́йні хворо́би — розлади здоров'я людей, що спричиняються живими збудниками (вірусами, різноманітними бактеріями, найпростішими, грибками, гельмінтами, продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), здатні передаватися від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Інфекційні хвороби характеризуються:

• певною етіологією (патоген або його токсини)

• заразливістю, нерідко — схильністю до широкого епідемічного розповсюдження

• циклічністю перебігу

• формуванням імунітету

Характерною ознакою інфекційних хвороб є їх циклічність, тобто наявність:

• інкубаційного періоду,

• продромального,

• періоду активних проявів хвороби,

• реконвалесценції.

Збудники інфекційних хвороб, як ми бачили вище, передаються від хворих здоровим різними шляхами, тобто для кожної інфекції характерний певний механізм передачі. Механізм передачі інфекції і покладений Л. В. Громашевського в основу класифікації інфекційних хвороб. За класифікацією Л. В. Громашевського інфекційні хвороби поділяються на чотири групи.

I. Кишкові інфекції. Основним джерелом інфекції є хвора людина або бактеріоносій, що виділяють з випорожненнями величезні кількості збудників. При деяких кишкових інфекційних захворюваннях можливо також виділення збудника з блювотними масами (холера), з сечею (черевний тиф).

Заразне початок проникає в організм через рот разом з їжею або питною водою, забрудненими у зовнішньому середовищі тими чи іншими способами.

II. Інфекції дихальних шляхів. Джерелом інфекції є хвора людина або бактеріоносій.

Запальний процес на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів викликає кашель і чхання, що обумовлює масове виділення заразного почала з крапельками слизу в навколишнє повітря.

Збудник проникає в організм здорової людини при вдиханні повітря, що містить заражені крапельки. До інфекцій дихальних шляхів відносяться грип, інфекційний мононуклеоз, натуральна віспа, епідемічний менінгіт і більшість дитячих інфекцій.

III. Кров'яні інфекції. Збудники цієї групи хвороб мають основну локалізацію в крові і лімфі. Інфекція з крові хворого може потрапити в кров здорової лише за допомогою кровосисних переносників. Людина, хвора інфекцією даної групи, для оточуючих за відсутності переносника практично не небезпечний. Винятком є ??чума (легенева форма), високозаразливий для оточуючих.

До групи кров'яних інфекцій відносяться висипний і поворотний тифи, кліщовий рикетсіоз, сезонні енцефаліти, малярія, лейшманіози та інші хвороби.

IV. Інфекції зовнішніх покривів. Заразне початок зазвичай проникає через пошкоджені зовнішні покриви. До них відносяться венеричні хвороби, що передаються статевим шляхом; сказ і содоку, зараження якими відбувається при укусі хворими тваринами; правець, збудник якого проникає в організм раневим шляхом; сибірська виразка, що передається прямим контактом від тварин або через забруднені спорами предмети побуту; сап і ящур , при яких зараження відбувається через слизові оболонки, та ін

Слід зазначити, що при деяких хворобах (чумі, туляремії, сибірки та ін) може бути множинний механізм передачі інфекції.

Важлива роль в епідемічному, процесі-виникнення і поширення інфекційних захворювань - належить соціальним чинникам.

У нашій країні багато уваги приділяється заходам, спрямованим на попередження інфекційних захворювань.

Профілактика інфекційних захворювань представляє комплекс різних заходів, серед яких найбільш важливе значення мають:

- підвищення рівня санітарної культури населення;

- проведення державних заходів, спрямованих на усунення причин, що сприяють появі та поширенню інфекційних хвороб;

- проведення заходів медичного характеру.

Умови харчування і якість харчових продуктів також мають велике значення в поширенні інфекції: вживання в їжу заражених продуктів може спричинити поширення тієї чи іншої інфекції.

Знешкодження джерела інфекції (хворого або бактеріоносій) - важлива міра профілактики багатьох захворювань. В цілях профілактики, на харчових підприємствах, у тому числі громадського харчування, передбачено обов'язкове бактеріологічне та медичне обстеження вступників на роботу осіб і співробітників для своєчасного виявлення, ізоляції та лікування хворих та бактеріоносіїв.

Серед заходів, спрямованих на розрив шляхів передачі інфекції, велику роль відіграє санітарний контроль своєчасної і раціональної очистки населених пунктів, водопостачання та каналізації, санітарного режиму на підприємствах громадського харчування, в дитячих установах, на промислових підприємствах і т.

д. До цієї групи заходів відносяться дезінфекційні роботи в осередках інфекції та на різних об'єктах.

Усі дезінфекційні заходи щодо часу проведення діляться на поточну дезінфекцію, яка здійснюється в оточенні хворого або бактеріоносій з метою знешкодження виділень, і на попереджувальну (профілактичну), яка проводиться планово, незалежно від наявності захворювань; об'єкт цієї дезінфекції-переважно місця загального користування

5. Закріплення

Відповіді учнів на питання вчителя.

6. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Ліки загального доступу та їх застосування під час першої медичної допомоги

Тема: Ліки загального доступу та їх застосування під час першої медичної допомоги.

Мета: дати поняття про ліки загального доступу, правила їх використання, виховувати вихованість та стриманість, патріотичні почуття.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності.

Ситуація.

3. Вивчення нового матеріалу

1.        Історія створення лікарських препаратів (Слайди 6 – 8)

Гіппократ описав больше ніж 200 лікарських рослин та способів їх застосування;

 К. Гален є засновником «аптекарської науки» - фармакології. Він  широко застосовував різні витяжки з лікарських рослин, настоював їх на воді, спирті, отцті. У сучасній медицині настої й екстракти називають «галеновими

 препаратами» (Слайд 6)

Авіцена (980 – 1037 г.) Средньоазіатський медик епохи Средньовіччя.

Він  описав велику кількість  лікарських препаратів рослинного і минерального

походження й способи їх приготування (Слайд 7)

Едуард  Дженнер (англійський лікар)- прищепив віспу 8-річному хлопчику Джеймсу Фіпсу (Слайд 8)

Розповідь учителя за допомогою презентації (Учні записують до зошита основні поняття і терміни)

Ліки – це речовини, що застосовуються для лікування чи попередження захворювань.  Лікарські речовини можуть бути мінерального, рослинного та тваринного походження (Слайд 9)

Способи вживання ліків: зовнішні, внутрішні, ін'єкційні (Слайд 10)

ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ: рідкі, тверді, м'які, газоподібні (Слайд 11) (учитель демонструє препарати згідно їх класифікації)

Способи введення ліків в організм людини: перорально, парентерально, ректально (Слайд 12)

Правила введення ліків: ентерально (через кишечник): клізми, мікроклізми, супозиторії; ректально (через пряму кишку); паректерально (рот, ніс): інгаляторно, перорально «через рот), сублінгвально (під язик), в слизову оболонку: краплі в ніс, очі; парентерально (ін'єкції) (Слайд 13)

Приклад перорального застосування (Слайд 14)

Види ліків: (Слайд 15)

Протизапальні: таблетки ацетилсаліцилової кислоти;

Серцево – судинні: валідол, нітрогліцерин, корвалол та інші;

Шлунково – кишкові: Но – шпа ;

Протилихоманні: антибіотики;

Антисептичні речовини: перекис водню, розчин йоду;

Протиалергічні: тавегіл, діазолін

Вітаміни: аскорутин, ревіт, ундевіт та ін.

Анальгезуючих: анальгін, темпальгін

Класифікація лікарських препаратів: антибіотики, анальгетики, анестетики, антигістамінні (Слайд 16)

Види дії ліків на організм:  (Слайд 17)

Місцева: в’яжуча, обволікаюча, подразнююча, припікаюча (некротизуюча), місцевоанестезуюча

Рефлекторна - часто є наслідком місцевої подразнююої дії:  вплив аміаку, валідолу, гірчичників

Резорбтивна (після всмоктування або безпосереднього введення в кров лікарської речовини): 1) пряма (первинна) і  2) опосередкована (вторинна). Приклад - дія серцевих глікозидів на серце і діурез

Вибіркова дія (серцеві глікозиди, холінергічні засоби, сальбутамол). Чим більша селективність дії лікарського препарату, тим менше він має побічних ефектів

Неспецифічна дія – на всі клітини організму: солі важких металів, засоби для наркозу

Основна і побічна

Оборотна і необоротна

Фармакологія - Це наука про дію на організм хімічних сполук, які використовуються для лікування, профілактики і діагностики захворювань  (Слайд 18)

Фітотерапія – лікування рослинами.

Ліки та рідини: Ліки резорбтивної дії, найраціональніше застосовувати за 30–40 хв. до їди, запиваючи 50–100 мл кип'яченої охолодженої води (Слайд 19)

Терапевтичний ефект лікарських засобів залежить:

·       від адекватності призначення

v  часу прийому

v характеру харчування

v стану хворого

v  наявності у хворого шкідливих звичок(Слайд 20)  

Напрямки впливу їжі на фармакологічні властивості ліків: Конкурентний антагонізм або синергізм лікарських речовин і компонентів їжі на рівні механізму дії.(Слайд 21 – 22)

Кислі фруктові і овочеві соки: шляхом зміни ступеня іонізації і біодоступності здатні:

-       перешкоджати прояву терапевтичної дії еритроміцину і ампіциліну.

-       підсилювати терапевтичний ефект (аж до токсичного) саліцилатів, барбітуратів, нітрофуранів, ацетазоламіду (Слайд 23)

Зелений чай: Ксантини (Теофілін) – підвищене всмоктування, зростання ПД (безсоння, нервозність) (Слайд 24)

ЛЗ та продукти, що містять  кофеїн: Зменшення швидкості і ступеня всмоктування препаратів (Слайд 25)

Вітаміни та протизаплідні засоби: в крові знижується концентрація вітаміну В6 та фолієвої кислоти, щоб нівелювати цей ефект треба вживати зелені овочі (шпинат, броколлі) та печінку (Слайд 26 – 27 (калина посилює гіпертензивний ефект)

Вплив ЛЗ на вміст нутрієнтів: Аспірин та АСА-вмістні препарати сприяють втраті віт. С Діуретики сприяють втраті рідини та калію (Слайд 28)

Алкоголь і ЛЗ: Пригнічення процесів метаболізму, посиленню фармакологічної та  токсичної дії ЛЗ (Слайд 29)

Вплив біологічних ритмів на прийом ліків (Слайд 30)

Інсценівка «Гомеопатична аптека», яку учні підготували, як домашнє завдання

Учитель.  Всі рецепти лікарських препаратів пройшли випробування часом. Народний досвід – жива і вічно мінлива річ. Він складається не лише з давніх спостережень, а й постійно доповнюється новими даними. Досвід народної медицини постійно збагачує наукову медицину.

4. Закріплення

Розповідь учнів про почуте на уроці.

5. Підсумок уроку

6. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: застосування заходів першої медичної допомоги

Тема: застосування заходів першої медичної допомоги.

Мета: засвоїти знання про першу медичну допомогу, їх заходи та правила надання допомоги, виховувати вихованість та стриманість, патріотичні почуття.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Вивчення нового матеріалу

Перегляд мультимедійної презентації з поясненням вчителя

Перша медична допомога - це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці ураження,  переважно у порядку само - і взаємодопомоги особовим складом аварійно-рятувальних формувань немедичного профілю, бригадами швидкої медичної допомоги, лікарсько-сестринськими бригадами і медичними бригадами постійної готовності першої черги з використанням табельних і підручних засобів.

Основною метою першої медичної допомоги є рятування життя постраждалих, усунення дії уражаючих факторів, попередження чи зменшення тяжких ускладнень і як найшвидша евакуація з місця пригоди. Світова статистика  свідчить, що через 1 годину після ураження гине 40 % тяжко постраждалих, що не отримали першої медичної допомоги, через 3 години–60%, через 6 годин – 90 %

Заходи першої медичної допомоги включають:

-      введення знеболюючого засобу за допомогою шприц-тюбика з

АІ - 2;

-    профілактику або усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх предметів, фіксацію язика;

-    штучну вентиляцію легенів за допомогою S- подібної трубки, методом" рот в рот", "рот в ніс", мішків Амбу, непрямий масаж серця;

-     тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі шляхом накладання кровозупинного джгута (стандартного чи імпровізованого), закрутки або дав'ячої пов'язки, пальцевого притискання магістральних судин;

-     накладання асептичної пов'язки на рану та опікову поверхню, при відкритому пневмотораксі(оклюзивної пов'язки з використанням оболонки індивідуального перев'язувального пакета);

-   іммобілізацію пошкодженої кінцівки найпростішими  способами з використанням табельних та підручних засобів;

-    надівання протигазу при знаходженні на місцевості, що забруднена СДОР;

-     введення антидотів ураженим СДОР;

-    часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри та дегазацію прилеглого до них обмундирування з використанням індивідуального протихімічного пакету (ІПП-8);

-  застосування антибіотиків, протиблювотних засобів, радіозахисних засобів із аптечки індивідуальної (АІ - 2);

-   накладання джгутів на кінцівки при синдромі довготривалого стискання;

-    гасіння палаючого одягу;

- виніс уражених з важко доступних місць, вогнищ пожежі та з під завалів, з хімічно забруднених територій;

-    штучне викликання блювоти при потраплянні хімічних або радіоактивних речовин у шлунок;

-      беззондове промивання шлунку;

-   забезпечення спокою;

-   виніс постраждалих у місця збору, їх навантаження на транспортні засоби і евакуація у лікувальні заклади.

При наданні першої медичної допомоги в першу чергу повинні використовуватись медичні засоби, які є у рятувальників, формувань цивільного захисту, інших формувань, що залучені для проведення рятувальних робіт.

До надання першої медичної допомоги може залучатися особовий склад санітарних дружин та санітарних постів, що створюються на об’єктах господарювання, адже альтернативи цим формуванням на початковому етапі рятувальних робіт поки що немає.

Термін надання першої медичної допомоги не повинен перевищувати 30 хв.

4. Закріплення

Наведення учням ситуацій та спільне вирішення складання плану дій рятівника.

5. Підсумок уроку

6. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Біологічна дія радіації. Променева хвороба та її синдроми

Тема: Біологічна дія радіації. Променева хвороба та її синдроми

Мета: повторити та закріпити знання про радіацію, її вплив на організм людини, прищіплювати почуття патріотичності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

Джерело іонізуючих випромінювань діє на організм при зовнішньому або внутрішньому опромінюванні (попаданні всередину організму з їжею, палінням і т. ін.). Зовнішнє опромінювання — це дія на організм іонізуючих випромінювань від зовнішніх відносно нього джерел випромінювання. Внутрішнє опромінювання - дія на організм іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин, які знаходяться всередині організму. Під дією іонізуючих випромінювань в організмі людини відбувається іонізація молекул і атомів тканини, порушується хімічна структура сполук, утворюються сполуки, не властиві живій клітині, що в свою чергу призводить до її відмирання. Зміни фізичних і біологічних процесів в організмі залежно від дози опромінювання, тобто функції окремих органів і всього організму людини можуть відновлюватись повністю або вести до функціональних порушень організму і виникненню променевої хвороби.

Ураження може викликати гостру і хронічну форми променевої хвороби. Гостра форма хвороби виникає при дії великих доз опромінювання за короткий період часу, хронічна — розвивається в результаті тривалої дії малих доз при зовнішньому опромінюванні або при попаданні всередину організму під час приймання "їжі, палінні, вдиханні невеликих кількостей радіоактивних речовин. При гострій променевій хворобі спостерігається анемія, слабкість і схильність організму до інфекційних захворювань.

На першій стадії хронічної променевої хвороби спостерігається порушення сну, погіршення апетиту, з'являється головний біль, слабкість і т. ін.

На другій стадії ці симптоми загострюються ще більше, порушується обмін речовин, з'являються порушення в роботі серцево-судинної системи і органів травлення.

На третій стадії порушується робота кровотворних органів, яка призводить до недокрів'я, лейкемії, відбувається крововилив в серцево-судинній системі, вражаються статеві органи, а також виникають зміни в генетичному апараті живого організму, якщо радіоактивне опромінювання діє на статеві органи і органи зародкового шляху. Спадкові зміни призводять до нежиттєздатності зародка як в першому, так і в наступних поколіннях.

Шкідливі наслідки опромінення проявляються в стерильності потомства, в захворюваннях, які передаються в спадщину від покоління до покоління і призводять до зменшення тривалості життя людини, зниження стійкості проти інфекційних захворювань.

Радіоактивні випромінювання викликають місцеві ураження: захворювання шкіри, злоякісні пухлини, катаракту, з'являється сухість шкіри, ламкість нігтів, випадає волосся. Небезпечність дії радіоактивних випромінювань обумовлюється ще й тим, що людина органами чуттів не відчуває їхньої дії доти, доки не з'явиться та або інша зміна в організмі.

Для попередження шкідливої дії іонізуючих випромінювань необхідно усувати всяку можливість опромінювання організму дозами, які перевищують гранично допустимі. Ступінь ураження радіоактивними речовинами організму людини залежить від ряду чинників: виду випромінювання (альфа-, бета-, гамма-промені і т. ін.); кількості ізотопу (активності); його властивостей (енергії частинок в період піврозпаду та ін.); шляхів попадання в організм людини та його індивідуальної чутливості.

Числове значення лімітів доз встановлюється на рівнях, що виключають можливість виникнення детерміністичних ефектів опромінення і одночасно гарантують настільки низьку ймовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Додатково до ліміту річної ефективності дози встановлюють ліміти річної еквівалентної дози зовнішнього опромінення окремих органів і тканин (табл. 10.1).

Ефекти детерміністичні (не стохастичні) — ефекти радіаційного впливу, які виявляються тільки у разі перевищення певного дозового порогу і тяжкість наслідків яких залежить від значення отриманої дози (гостра променева хвороба, променеві опіки та ін.).

Ефекти стохастичні - безпорогові ефекти радіаційного впливу, ймовірність виникнення яких існує у разі будь-яких доз іонізуючого випромінювання І зростає зі збільшенням дози, тоді як відносна їхня тяжкість виявлень опромінення від дози не залежить. До стохастичних ефектів належать злоякісні новоутворення (соматичні стохастичні ефекти) та генетичні зміни, що передаються нащадкам (спадкові ефекти).

Таблиця 10.1

Ліміти дози опромінення

Дози опромінення, мЗв-рік-1	Категорія осіб, які зазнають опромінення
	Аа)б)	В)	В)
ЛДE (ліміт ефективної	20а)	2	1
дози)
Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення:
- ЛДiens(для кришталика	150	15	15
ока)
- ЛДskin(для шкіри)	500	50	50
- ЛДextri(для кистей і стоп)	500	50	50

Примітка. У табл. 10.1: а) - розподіл дози опромінення протягом календарного року не регламентується;

б) - для жінок дітородного віку (до 45 років) та для вагітних жінок діють обмеження (п.5.6);

в) - в середньому за будь-які послідовні п'ять років, але не більше 50 мЗв за окремий рік 

Тривала дія іонізуючого випромінювання в дозах, що перевищують гранично допустимі, може спричинити променеву хворобу, яка характеризується зазвичай такими ознаками: порушення сну, погіршення апетиту, сухість шкіри (перша стадія); розлади органів травлення, порушення обміну речовин, зміни серцево-судинної системи, руйнування кровоносних судин (друга стадія); крововиливи в судинах мозку та серцевому м'язі, випадіння волосся, катаракта, порушення діяльності статевих органів, генетичні порушення (третя стадія).

4. Закріплення

Відповіді учнів на питання.

Ситуація, реакція і дії учнів на запропоновану ситуацію.

5. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Укуси отруйних змій і комах

Тема: Укуси отруйних змій і комах.

Мета: закріпити знання про отруйні змії та комахи, наслідки укусу для постраждалого, прищіплювати почуття патріотичності.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

Щорічно в світі більше 10 мільйонів чоловік піддаються нападам отруйних тварин, більше 50 тисяч потерпілих гинуть. Причому летальних результатів від укусів бджіл або ос в 3 рази більше, ніж від укусів гримучої змії.

Сусідство з комарами, ґедзями, мошками та іншими дрібними комахами рідко буває приємним. Але річ не тільки в цьому – їх укуси здатні викликати достатньо важкі алергічні реакції.

Комарі. Із-за специфічних властивостей слини комара, в місці його укусу утворюються невелике почервоніння, виникає свербіння, відчуття жару. Свербіння можна усунути, якщо змочити шкіру нашатирним спиртом або розчином питної соди: 1/2 чайної ложки на стакан води.  Щоб уникнути укусу обробіть всі відкриті місця тіла репелентом (речовиною, що відлякує комарів) – цей засіб повинен бути обовязково в аптечці мандрівника чи мандрівної групи.

Мошка. Мошки активні в жаркі сонячні дні. Їх приваблює світлий одяг та запах поту. Момент укусу мошки не відчувається, але через декілька хвилин з’являється відчуття жару, сильне свербіння, великий червоний набряк. Набряк спадає через декілька днів, а ось нестерпне свербіння може турбувати декілька тижнів. Діти звичайно розчісують місця укусу до крові та появи виразок. Численні укуси мошки можуть викликати підвищення температури і появу ознак загального отруєння. Якнайскоріше протріть шкіру нашатирним спиртом, а потім прикладіть лід. Всередину можна прийняти антигістамінний засіб з аптечки (діазолін, цетиризин).  Щоб уникнути укусів необхідно обробити шкіру репелентом.

Ґедзь. Ґедзі можуть переносити інфекції.  У місці укусу може з’явитися відчуття жару, набряк, почервоніння шкіри, можливе також збільшення лімфатичних вузлів. Укус ґедзя може швидко перетворитися на значну припухлість з білим пухирем посередині. Ранка може загноїтися та боліти до двох тижнів, тому її негайно треба промити з милом, прикласти компрес з 40 % спиртом і розчином питної соди.

Бджоли, оси, джмелі і шершні – комахи, що жалять, можуть бути небезпечними для людей які мають підвищену чутливість до їх отрути.

Бджіл, ос і шершнів приваблює аромат квітів, солодких парфумів, фрукти, солодощі, напої та яскравий одяг, тому щоби уникнути укусів цих комах необхідно:

- збираючись на прогулянку, одягати світлий, нейтральний одяг;

- проявляти обережність на ринках і в овочевих магазинах, поблизу кубел. Якщо їсте фрукти, простежте, щоб на них не було бджіл або ос;

- бути обережними в місцях скупчення комах, що жалять. Якщо оса виявляє нав’язливу цікавість треба або завмерти і чекати, поки вона не відлетить, або різко переміститися в інше місце, але не махати руками;

- не наближатися до бджолиних вуликів і осиних кубел, а також здійснювати різкі рухи, оскільки це провокує напад комах;

- якщо оса сіла на рукав одягу, треба просто струсити її, а не прихлопувати, інакше укус гарантований;

- ніколи не пити з носика чайника, банок і пляшок, що стояли відкриті, треба наливати напій спочатку в стакан. Уважно роздивіться, чи немає там небезпечних комах. Обтирайте губи після поїдання солодощів.

Допомога при укусі. 

Отрути бджіл, ос і джмелів можуть викликати алергічні реакції у людини та діяти токсично на нервову систему.

Перш за все, в місці укусу виникають біль, паління, почервоніння і набряк. Крім таких місцевих реакцій можуть з’являтися і загальні: нездужання, запаморочення, нудота, болі в суглобах, підвищення температури (іноді, досить значне), утруднення дихання або навіть, втрата свідомості.

Розглянемо основні правила надання першої допомоги при укусах бджіл, ос, джмелів:

1. Відразу ж після укусу бджоли необхідно, обережно видалити пінцетом або навіть нігтями жало з ранки (не роздавлюючи отруйну бульбашку на жалі), дайте постраждалому антигістамінні препарати з аптечки (діазолін, цетиризин, супрастин тощо)

2. Якщо людина знепритомніла, намагайтесь привести її у свідомість, потерши скроні нашатирним спиртом або давши понюхати його.

3. Добре промийте місце укусу водою з милом.

4. Зробіть пов’язку з нашатирного спирту, розведеного водою в співвідношенні 1:5.

5. При сильному болі, прикладіть до місця укусу розчин кухонної солі (половина чайної ложки на півстакана холодної води) або просто накладіть компрес з холодної води, пузир з льодом.

6. Давайте потерпілому від укусу пити багато рідини, щоб швидше нейтралізувати отруту.

7. При високій температурі прийміть жарознижуючі засоби і викличте лікаря.

Увага! Треба терміново звернутися до лікаря, якщо оса або бджола укусила в око, губи, рот або язик, оскільки набряк в цих місцях може бути небезпечним для життя. До приїзду лікаря слід охолоджувати місце укусу.

Якщо потерпілий не приходить в свідомість або місце укусу все більш опухає, підвищується температура, з’являється висип, головний біль, запаморочення, проблеми з диханням – необхідно забезпечити хворому повний спокій і негайно звернутися за медичною допомогою. Така реакція організму указує на алергічну реакцію, яку можна зняти тільки у медичні установі. До прибуття лікаря необхідно забезпечити спостереження за станом хворого, при зупинці дихання і серцевої діяльності почати проведенняреанімаційних заходів (СЛР).

Кліщі. 

Через слину цих комах можуть поширюватися до 60 видів вірусів. Найнебезпечніший з – них це кліщовий енцефаліт.

Перш ніж вкусити, кліщ може повзати по тілу кілька годин. Але як тільки він знаходить м’які частини тіла – згин ліктя, внутрішня сторона кисті, під пахвами, під коліном, за вухами або в паху, – швидко присмоктується.

Запобігти нападам кліщів неважко, для цього треба користуватися спеціальними засобами – репелентами. Недорогим і досить дієвим репелентом є бальзам “Зірочка”.

Існує кілька способів видалення кліщів. Але всі вони відрізняються тільки інструментом яким видаляється кліщ.

Найзручніше видаляти зігнутим пінцетом або хірургічним затискувачем. Кліща захоплюють якомога ближче до хоботка.   Потім його акуратно потягують і при цьому обертають навколо своєї осі в зручну сторону. Через 1-3 оберти кліщ витягується цілком разом з хоботком. Якщо ж кліща намагатися висмикнути, то велика ймовірність розриву.

Якщо немає інструментів, то можна видалити петлею з грубої нитки. Петлею кліщ захоплюється як можна ближче до шкіри і акуратно, похитуючись в сторони витягується.

Обробка олією не змусить кліща вийняти хоботок. Олія тільки вб’є його, закупоривши дихальні отвори. Масло змусить кліща відригнути вміст в ранку, що може збільшити ризик зараження. Тому олію,  яку часто пропонують для видалення кліща, використовувати не треба.

Після видалення ранку обробляють йодом, або іншим антисептиком для шкіри. Руки та інструмент після видалення кліща треба ретельно вимити.

Якщо в ранці залишилася голова з хоботком, то страшного в цьому нічого немає. Хоботок в ранці не страшніше занози. Якщо хоботок кліща стирчить над поверхнею шкіри, то його можна видалити, затиснувши пінцетом і викрутивши. Видалити можна і у хірурга в поліклініці. Якщо ж хоботок залишити, то виникає невеликий гнійничок, і через деякий час хоботок виходить.

При видаленні кліща не треба:

Прикладати до місця укусу їдкі рідини – нашатирний спирт, бензин, та інші.

Припікати кліща сигаретою.

 Різко смикати кліща – він обірветься

Колупатися в ранці брудною голкою

Прикладати до місця укусу різні компреси

Тиснути кліща пальцями

Видаленого кліща треба знищити або краще залишити для аналізу, помістивши в банку.

Якщо все нормально, то ранка гоїться за тиждень. Але спостерігати за нею необхідно протягом наступних трьох місяців і в разі її почервоніння, виникнення головного, м’язового болю звернутись до лікаря.

Karakurt

Останнім часом все частіше стаються випадки укусів каракурта в районах, що знаходяться значно північніше природного ареала цього павука (Південь України – Крим, Причорномор’я та Приазов’я). Цьому сприяє спекотне літо останніх років. Отрута каракурта дуже небезпечна – вона у 10-15 разів сильніша за отруту гримучої змії і нерідко призводить до загибелі постраждалого від його укусу.

Каракурт відноситься до Чорних вдів (лат. Latrodectus) - поширеного у всьому світі сумнозвісного роду павуків, відомого сильною отруйністю всіх своїх 31  видів.

Небезпеку становить самка каракурта, яка має розмір від 10 до 20 мм. Самець має розмір 4-7 мм і є безпечним для людини. Тіло каракурта чорне, у самця і самки на черевці червоні плями, іноді з білим оздобленням навколо кожної плями. Повністю статевозрілі особини іноді набувають чорний колір без плям, з характерним блиском.

Неспровокований каракурт ніколи не нападає на людину. Напад павука – це  захисна реакція на вторгнення на “його” територію.

Улюблені місця проживання – полинова цілина, пустки, береги, схили ярів. Каракурт любить селитися в кам’яних завалах, мишачих норах, стінах, тріщинах, місцях складування дров, в надвірних будівлях приватних будинків, темних кутках гаражів, в стайнях, хліву і сухих купах старого сміття, у взутті, що давно не взувалося. Головною особливістю поведінки павуків є те, що вони люблять плести павутину навколо отворів і дірок, павутина розташована горизонтально, на відміну від павутиння більшості інших павуків.

Кусає павук не дуже боляче, а на місці укусу з’являється невелика червона плямочка, яка швидко блідніє чи зникає. Укушене місце не опухає, біль швидко проходить, а уві сні укус можна й не помітити.

Через деякий час – від 15 хвилин до 6 годин – на місці укусу виникає інтенсивний різкий біль, що поширюється в область живота, грудей і попереку, м’язи живота напружуються, утруднюється дихання і німіють ноги. Настає сильне психічне збудження, постраждалий виразно неспокійний, відчуває страх смерті. Нерідко спостерігаються запаморочення, головний біль, задуха, судоми, блювота. Характерно посиніння обличчя, уповільнення й аритмія пульсу.
Потім хворий стає млявим, але продовжує поводитись неспокійно, сильні болі позбавляють його сну. Зазвичай, чим коротше проміжок часу між укусом і розвитком симптомів, тим важче клінічна картина. Симптоми зазвичай тривають 24-48 годин, але у важких випадках – набагато довше, до декількох днів.

Повне одужання наступає через 2-3 тижні, але слабкість залишається більше місяця. У важких випадках, при відсутності медичної допомоги, через день-два після укусу наступає смерть.

 Перша медична допомога:

1) В перші 2-3 хвилини можна припекти місце укусу каракурта полум’ям запаленого сірника, для чого 1-2 сірника притискують голівками до місця укусу і підпалюють 3-м сірником. Оскільки уражується поверхневий шар шкіри (до 0,5 мм), полум’я сірників достатньо для зруйнування токсину. На місце укусу також потрібно прикласти лід.

2) Дати постраждалому з аптечки антигістамінні засоби (діазолін, цетиризин тощо.), при наростаючих болях – знебольвальні засоби (аспірин, парацетамол, ібупрофен тощо), інші препарати з аптечки для зменшення симптомів отруєння, наприклад, заспокійливі засоби, тощо.

3) Доставити постраждалого в лікувальний заклад, де йому введуть  протикаракуртову сироватку або проведуть іншу дезінтоксикаційну терапію.

Отруйні змії

Змії, що живуть на території України, не нападають на людину першими. Укус змії – це вимушена і крайня міра її самозахисту. Укус гадюки, практично несмертельний, хоча і дає неприємні наслідки. Зменшити ці наслідки може негайне надання першої допомоги.

Надайте постраждалому горизонтальне положення, максимально обмежте його рухи, особливо ураженою кінцівкою.

Ніколи не накладайте джгут з метою запобігання розповсюдження отрути по організму з кров’ю. Ця маніпуляція не тільки не дає ефекту, але навпаки ускладнює стан хворого. Зміїна отрута розповсюджуються переважно лімфою по лімфатичним судинам, що залягають неглибоко під шкірою і легко здавлюються.  Ефективним та безпечним способом сповільнити лімфотік та, відповідно, розповсюдження отрути за рекомендацією Америанської Асоціації Серця (АНА) є накладення тиснучої іммобілізуючої пов’язки по всій довжині укушеної кінцівки.

Не плутайте накладання тиснучої пов’язки з накладанням джгута!

Ранку на місці укусу потрібно обробити антисептиком і накласти стерильну пов’язку. Укушену кінцівку по можливості максимально знерухоміти (після накладання тиснучої пов’язки укушену ногу прив’язати до здорової, руку зафіксувати пов’язкою через шию). По  мірі потрапляння отрути в кров з’являються симптоми загальної інтоксикації організму: головний біль, відчуття розбитості, слабкість, зниження артеріального тиску, у важких випадках судоми. Для зменшення загальної інтоксикації потерпілому необхідно давати багато пити. Дати антигістамінні препарати (діазолін, цетиризин, супрастин).

Після проведення всіх цих заходів негайно доставити потерпілого до лікарні.

Найефективнішим методом в польових умовах завжди вважалось термінове інтенсивне відсмоктування отрути з ранки протягом 10-15 хвилин з подальшим ретельним промиванням ротової порожнини водою. Іноді рекомендується поставити на місце укусу крововідсмоктуючу банку. Якщо навіть вона у вас і буде, то на її приготування підуть найдорогоцінніші хвилини, тому цей спосіб навряд чи буде практичним, хоча якщо вам хтось допомагатиме – можете спробувати. Сучасні настанови з першої допомоги не містять рекомендацій по відсмоктуванню отрути з рани. Більше того, враховуючи небезпеку зараження хворобами, що передаються через кров, є доцільними ті настанови, що містять заборону безпосереднього відсмоктування отрути  ротом.  Тому ця рекомендація є неоднозначною, яку ми не відкидаємо цілком, але і не рекомендуємо в нашому курсі.

4. Закріплення

Відповіді учнів на питання.

Ситуація, реакція і дії учнів на запропоновану ситуацію.

5. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Отруєння. Уражаюча дія електричного струму

Тема: Отруєння. Уражаюча дія електричного струму

Мета: розкрити різноманіття отруєння, дію електричного струму, симптоми отруєння, розвивати вміння надання допомоги, аналізу ситуації, прищіплювати любов до Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

Класифікація отруєнь за типами токсичних агентів 

Отруєння - захворювання або інший розлад життєдіяльності організму, що виникло внаслідок попадання в організм отрути або токсину, а також дію, яка викликала таке захворювання (наприклад, вбивство чи самогубство за допомогою отрути). 

Класифікація отруєнь за типами токсичних агентів 

У залежності від того, який токсичний агент став причиною отруєння, виділяють: 

· Отруєння чадним і світильним газом; 

· Харчові отруєння; 

· Отруєння отрутохімікатами; 

· Отруєння кислотами і лугами; 

· Отруєння лікарськими препаратами та алкоголем. 

Основними групами речовин, що викликаютьгострі отруєння, є  

· Медикаменти; 

· Алкоголь і сурогати; 

· Прижигающие рідини; 

· Окис вуглецю. 

· Гриби 

Токсикологічна класифікація отруйних речовин враховує специфіку та механізм їх дії на організм. 

Відповідно до цього розрізняють: 

· Речовини нервово дії, що викликають бронхоспазм, задуха, судоми (фосфорорганічні інсектициди - хлорофос, дихлофос і т. д. і бойові отруйні речовини- зарин і т. д.); 

· Речовини шкірно-резорбтивної дії, що викликають місцеву запальну реакцію і общетоксическое резорбтивну дію (бойові отруйні речовини - іприт, люізіт, а такожоцтова кислота, дихлоретан, гексохлоран, ртуть, миш'як та його сполуки); 

· Речовини загальнотоксичної дії, що викликають судоми, набряк мозку, кому, паралічі (алкоголь і його сурогати, чадний газ, синильна кислота, бойові отруйні речовини - хлорціан); 

· Речовини задушливої ​​дії, які викликають токсичний набряк легенів (бойові отруйні речовини фосген і дифосген, а також оксиди азоту); 

· Речовини сльозоточивої та дратівної дії, які викликають роздратування зовнішніх слизових оболонок (пари міцних кислот і лугів, бойові отруйні речовини типу сі-ес, хлорпікрин); 

· Речовини психотичного дії, що викликають порушення психічної активності,порушення свідомості, галюцинації (кокаїн, героїн, препарати опію, атропін, бойові отруйні речовини) 

2. Класифікація отруєнь за характером впливу токсичної речовини на організм 

За характером впливу токсичної речовини на організм виділяють такі види інтоксикації: 

· Інтоксикація гостра (acute intoxication) - патологічний стан організму, що є результатом одноразового або короткочасного впливу; супроводжується вираженими клінічними ознаками 

· Інтоксикація підгостра (sub acute intoxication) - патологічний стан організму, що є результатом декількох повторних впливів; клінічні ознаки менш виражені в порівнянні з інтоксикацією гострої 

· Інтоксикація сверхострую (over-acute intoxication) - гостра інтоксикація, що характеризується ураженням центральної нервової системи, ознаками якого є конвульсії, порушення координації; летальний результат наступає протягом декількох годин 

· Інтоксикація хронічна (chronic intoxication) - патологічний стан організму, що є результатом тривалого (хронічного) впливу; не завжди супроводжується вираженими клінічними ознаками. 

Інші класифікації отруєнь 

При характеристиці отруєнь використовують існуючі класифікації отрут за принципом їх дії (дратівливі, прижигающие, гемолітичні та ін.) У залежності від шляху надходження отрут в організм розрізняють інгаляційні (через дихальні шляхи), пероральні (через рот), перекутанние (через шкіру), ін'єкційні (при парентеральному введенні) та інші отруєння. Клінічна класифікація будується на оцінці тяжкості стану хворого (легке, середньої важкості, важкий, вкрай важке О.), що з урахуванням умов виникнення (побутове, виробниче) та причини даного О. (випадкове, суїцидальну та ін) має велике значення в судово -медичному відношенні.Причиною гострих О. є різні за своєю структурою токсичні речовини, які за метою їх застосування можуть бути розділені на наступні групи: промислові отрути, які використовуються у промисловому середовищі в якості розчинників, палива, хімічних реактивів та ін; отрутохімікати сільськогосподарські, що застосовуються для боротьби з шкідниками та підвищення врожайності (інсектициди, гербіциди та ін);лікарські засоби, засоби побутової хімії;біологічні, рослинні ітваринніотрути;    природні отруйні гази, які утворюються в районах діючихвулканіві при  землетрусах; бойові отруйні речовини. 

Ураження струмом - складний фізико-хімічний процес, пов'язаний з біологічною, термічною, електрохімічною та механічною дією на організм.

Біологічна дія струму проявляється в подразненні і збудженні живої тканини, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, які пов'язані з його життєвими функціями. Дія струму відчувається вже при силі 3-5 мА, струм силою 20-25 мА викликає мимовільні м'язові скорочення, зокрема м'язів серця та легень. При цьому кровообіг і функції органів дихання порушуються або повністю припиняються.

Термічна (теплова) дія струму призводить до опіків окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, через які пройшов струм. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Опіки можуть бути внутрішні і зовнішні.

Електрохімічна (електролітична) дія струму спричиняє розклад органічних рідин, зокрема крові, що супроводжується значними змінами їх фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму полягає в розшаруванні, розриві та інших механічних пошкодженнях тканин організму, зокрема, м'язевої, стінок кровоносних судин, судин легенів внаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від теплової дії струму.

Залежно від наслідків ураження електричні удари можна поділити на п'ять ступенів:

I ступінь - судомне, ледве відчутне скорочення м'язів;

II ступінь - судомне скорочення м'язів без втрати свідомості;

III ступінь - судомне скорочення м'язів, яке супроводжується втратою свідомості;

IV ступінь - втрата свідомості і порушення серцево-судинної діяльності та дихання;

V ступінь - стан клінічної смерті.

Перша допомога при електротравмі - швидке припинення дії електроструму на постраждалого. Робити це потрібно обережно з дотримуванням правил безпеки, щоб самому не стати частиною електричного кола. Краще це робити за допомогою предметів, що не проводять струму (суха палиця, дошка та ін.) В жодному разі не можна торкатись до постраждалого, поки він перебуває під дією струму.

Якщо ураження сталося від високовольтної мережі, то підходити до потерпілого треба маленькими кроками, щоб не потрапити під "крокову напругу", тому що навколо людини утворюється електромагнітне поле, і якщо підходити до потерпілого великими кроками, то можна також постраждати від дії електромагнітного поля.

Після звільнення постраждалого від дії струму оцінюють його стан. При непритомності, відсутності дихання, пульсації на магістральних судинах слід негайно зробити серцево-легеневу реанімацію.

Потерпілого потрібно обов'язково госпіталізувати.

Ураження блискавкою. Під час грози, коли в атмосфері накопичується значна кількість електричних зарядів, виникає ураження блискавкою. При цьому шлях блискавки до землі може бути "орієнтований" на окреме чи вище дерево в лісі, або на металеву конструкцію. Тому перебувати під ними під час грози небезпечно. Щоб уникнути уражючого впливу блискавки в приміщенні, необхідно закривати вікна, кватирки, вимикати з електромережі всі електричні прилади.

Ураження бискавкою аналогічне з ураженням електричним струмом, з а виключенням тих випадків коли за рахунок надпотужної енергії блискавкі настає тяжке механічне ураження. При ураженні блискавки розвиваються шок, стан "удавної смерті". На шкірі спостерігаються різноманітні лінії які за формою нагадують форму блискавкі (знаки блискавкі). Допомога постражда-лому не відрізняється від допомоги при ураженні електричним срумом. Ні в якому разі не можна закопувати постраждалого до землі.

4. Закріплення

Що викликає травми кісток, суглобів?

Як діяти при таких травмах?

Які симптоми травматичного шоку?

Втрата свідомості, перша допомога ?

5. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Опіки

Тема: Опіки

Мета: розкрити поняття опіки, їх класифікацію та наслідки для постраждалого, прищіплювати почуття патріотичності.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

1. Організаційний етап

2. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

Опіками називають ушкодження тканин, що виникають внаслідок дії термічних, фізичних і хімічних агентів.

Розрізняють термічні, хімічні і радіаційні опіки, а також опіки електрострумом.

Термічні опіки виникають по-різному, в залежності від джерела тепла: 1) конвекція – дія гарячої пари або газу; 2) проведення – при прямому контакті з нагрітими предметами або гарячою рідиною і 3) радіація – дія теплового випромінювання, в основному інфрачервоною частиною спектру.

Так при моментальній дії навіть дуже високих температур глибина ураження може бути не великою. В той час як довготривалий контакт з відносно низькотемпературними агентами (гаряча вода, пара) нерідко супроводжуються змертвінням не тільки шкіри, але і глибинних анатомічних структур. Інфрачервоні промені проникають у тканини на глибину до 5 мм прогріваючи їх до 500-600 С.

Згортання білка наступає при 600-700С. Епідермальні клітини гинуть при 440С на протязі 6 год.

Морфологічні зміни тканин залежать від рівня їх прогрівання. Якщо воно не перевищує 600С, наступає вологий (колікваційний) некроз. При більш інтенсивному прогріванні тканин високотемпературними агентами тканини висушуються і розвивається сухий (коагуляційний) некроз.

Згубна дія електричного струму при його проходженні через тканини проявляється в електрохімічному і механічному ефектах. Ураження шкіри в місцях входу і виходу струму різні по формі і розміру в залежності від характеру контакту із токонесучими провідниками і від точкових “міток” струму до повного обвуглювання цілої кінцівки.

При проходженні електричного струму через тканини проходить переміщення іонів у клітинах, наступає коагуляція білків, утворюються гази і пара.

Хімічними опіками слід вважати тільки ураження речовинами, які здатні за відносно короткий час відчувати змертвіння тканин. Таку здатність мають концентровані неорганічні кислоти, луги, солі важких металів.

При дії кислот, наступає коагуляція білків внаслідок іонезації карбоксельних груп, порушення пентидних зв'язків білкових молекул і розрив пентидних ланцюгів. Луги взаємодіють із жирами, омилюють їх.

На даний час в нашій країні використовують чотирьохступеневу класифікацію опіків прийняту на ХХVІІ Всесоюзному з’їзді хірургів у 1960р.

І ступінь – гіперемія шкіри;

ІІ ступінь – утворення пухирів;

ІІІ А ступінь – омертвіння поверхневих шарів шкіри;

ІІІ Б ступінь – омертвіння глибоких шарів шкіри;

ІV ступінь – омертвіння тканин розміщених під шкірою.

І ступінь опіку це омертвіння тільки епідермісі, характеризується почервонінням і набряком шкіри. Цю форму опіку зазвичай викликає ошпарювання кип’ятком або дія сонячних променів.

ІІ ступінь опіку – ураження епідермісу і частково коріуму, характеризується почервонінням шкіри, набряком її і утворенням невеликих пухирів наповнених серозною рідиною, якщо пухир знятий, то будемо бачити вологий блискучий рожевий або червоний шар, високочутливий до зміни температури, руху повітря і легкого дотику.

При опіку ІІІ А ступені частіше спостерігаються великі, напружені або розкриті пухирі. Вміст пухиря рідний або желеподібний насичено-жовтого кольору. При руйнуванні пухиря бачимо дно опікової рани рожевого кольору, вологе, больова чутливість при подражненні іглою збережена або дещо знижена. Це ступінь може бути виражена також струмом біло-воскового, світло-жовтого або коричневого кольору.

Уражена шкіра при цьому досить м’яка і еластична. Поверхня опіку хоть і чутлива до надавлювання, але малочутлива до легкого дотику або накалювання. Опік ІІІ Б ступені характеризується наявністю пухирів з явно геморрагічним вмістом. Якщо пухир розкритий, то дно його сухе, мутне, крапчате, з окремими білими плямами або повністю біле іноді з мармуровим рисунком.

Больова чутливість різко знижена або повністю відсутня. Якщо є опіковий струм, то він більш темний, жовтого, сірого або всіх відтінків коричньового кольору.

При опіку ІV ступеня наявний коричневий або чорний різкої товщини і щільності опіковий струп, крізь який можуть проглядати тромбовані кровоносні судини. При такій ступені опіку щільний некротичний струп, особливо розміщений циркулярно на кінцівках або грудній клітці, часто приводять до здавлення глибинних набряклих тканин.

В оцінці важкості ушкодження, крім глибини опіку, важливе значення має визначення його площі, яка виражається в процентах до загальної поверхні тіла. З цією метою використовують правило дев’яток, згідно якому площа голови і шиї і кожної верхневої кінцівки рівна 9%, передня, задня поверхня тулуба і кожна нижня кінцівка - 18%, промежина – 1%. Площа долоні у дорослої людини складає приблизно 1% від загальної поверхні тіла, тому для швидкого визначення площі опіку використовують паперовий шаблон, який відповідає кисті хворого.

Перегляд мультимедійної презентації.

4. Закріплення

Що таке опік?

Які їх види?

5. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: основні групи інфекційних захворювань

Тема: основні групи інфекційних захворювань

За переважної локалізації збудника в організмі людини, шляхів передачі і способів потрапляння мікробів в зовнішнє середовище виділяють 5 груп інфекційних хвороб. Ця класифікація досить проста і зрозуміла.

Крім цього, всі інфекційні хвороби, якими заражається і хворіє людина, прийнято поділяти ще на дві наступні групи:

1. Антропонози – захворювання, властиві тільки людині і передаються від людини людині (від грец. anthropos – людина, nosos – хвороба).

2. Зоонози (від грец. zoon – тварини) – хвороби, які притаманні як тваринам, так і людині і передаються від тварини людині (від людини до людини вони не передаються).

Види інфекційних захворювань

№ п/п	Тип інфекції	Механізм зараженняя	Зараження відбувається
			Через який орган людини	Як саме
1	Кишкові	Фекально-оральний (через «брудні руки»)	Рот	Через їжу і воду, заражену хвороботворними організмами, які містяться у випорожненнях (фекаліях) хворої людини чи тварини
2	Дихальних шляхів	Повітряно-крапельний, аерозольний	Дихальні шляхи	Хвороботворні мікроби потрапляють в повітря безпосередньо від хворої людини або через навколишні предмети, на яких вони можуть знаходитися тривалий час
3	Трансмісивні	Через переносників комах, які висмоктують кров	Кров	Комахи, які висмоктують кров після укусу хворої людини або тварини, зберігаючи збудників на жалах або всередині свого організму, переносять їх і передають здоровим під час нападу на них
4	Кров’яні	При ін’єкціях, переливанні крові і т. п.	Кров	При безпосередньому потраплянні збудників, що знаходяться в крові хворої людини, в кров здорової
5	Зовнішніх покривів	Контактний	Шкіра, слизові оболонки	При порушенні цілісності шкірних покривів (при наявності ран, подряпин) і слизових оболонок (при наявності ерозій, виразок)

Закріплення

Виконання самостійної роботи по темі 3,3 та 3,4

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Інфекційні захворювання

Тема: Інфекційні захворювання

Мета: ознайомити учнів з причинами виникнення інфекційних захворювань, їх ознаками; дати уявлення про щеплення, для чого його роблять; навчити учнів піклуватися про своє здоров’я та використовувати первинні засоби для захисту від інфекцій; виховувати дбайливе ставлення до свого здоров’я.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація отриманих знань та вмінь

3. Мотивація навчальної діяльності

4. Вивчення нового матеріалу

Інфекційні захворювання – це хвороби, причинами яких є мікроорганізми: бактерії, віруси, гриби, паразити або їх токсини.

Інфекційні захворюваня – це є розлади здоров’я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, грибками, бактеріями, кліщами, ...), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених до здорових осіб і схильні до масового поширення.

Інфекційні захворювання можуть передаватися різним шляхом, а саме: через повітря, контакт з хворими і предмети, які контактували з хворими. А також інфекційні захворювання можуть передаватися через продукти харчування.

Такі складники, які є необхідними для виникнення і розвитку інфекційного процесу:

· наявність патогенного мікроба;

· проникнення його в сприйнятливий макроорганізм;

· певні умови зовнішнього середовища, в якому відбувається взаємодія між мікро- і макроорганізмом.

Велике значення має стан макроорганізму для виникнення інфекційного процесу. Участь в інфекційному процесі може залежати від виду і генотипу, реактивності, розладу функції центральної нервової системи (ЦНС), наявності вітамінів, білкового голодування, гормонів та інших факторів. Таким чином, в залежності від стану, в якому перебуває макроорганізм, а також впливу зовнішнього середовища інфекційний процес може закінчитися загибеллю хвороботворного мікроорганізму, загибеллю макроорганізму або встановленням взаємної адаптації між ними.

Проникнення такого патогенного мікроба до організму людини не завжди спричиняється до захворювання і тому, в багатьох випадках воно обмежується короткочасним інфікуванням без прояву хвороби або відносно тривалим носінням збудників інфекції в організмі. Таким чином сама інфекція може траплятися набагато частіше, ніж інфекційні хвороби.

1.                     Виділяють такі шляхи передачі інфекції від людини:

2.                     Контактно-побутовий шлях, коли захворювання передається через предмети, що оточують хворого.

3.                     Повітряно-крапельний шлях, коли інфекція передається через крапельки слини, що потрапляють у повітря при розмові, чханні, кашлі. Так можуть передаватися туберкульоз, грип, коклюш, дифтерія, кір тощо.

4.                     Передача інфекції через воду, в яку потрапляють мікроби з виділеннями хворих (холера, черевний тиф, дизентерія та ін.).

5.                     Через укуси кровосисних членистоногих (наприклад, малярія).

6.                     Через заражені харчові продукти.

7.                     Через грунт: наприклад, кишкові захворювання, правець.

Виділяються такі періоди при розвитку інфекційного процесу:

· Інкубаційний період (особливістю такого періоду є те, що ознаки захворювання проявляються не відразу після зараження, а через певний прихований, інкубаційний період. Такий період може тривати від кількох годин до кількох днів (дифтерія) і навіть тижнів (черевний тиф). Протягом інкубаційного періоду відбувається розмноження й нагромадження мікробів та їхніх отрут, підвищення реактивності організму до збудника),

· Період провісників хвороби, або як ще його називають – продромальний період (характеризується наявністю деяких загальних ознак захворювання: невеликим підвищенням температури, загальним нездужанням тощо),

· Період розпалу хвороби (у такий період, інфекційний процес досягає високої інтенсивності, тримається на цьому рівні певний час, що є неоднаковим при різних захворюваннях),

· Період реконвалесценції, тобто одужання (при сприятливих умовах перебігу, така хвороба переходить у стадію одужання, першою ознакою чого є спадання температури, поліпшення загального самопочуття і т.п. При багатьох інфекційних захворюваннях клінічне одужування не збігається за часом зі звільненням інфікованого організму від збудника хвороби).

Інфекційні захворювання класифікують на:

· кишкові (холера, дизентерія, сальмонельоз, ешеріхіоз);

· дихальних шляхів (грип, аденовірусна інфекція, коклюш, кір, вітряна віспа);

· «кров'яні» (малярія, ВІЛ-інфекція);

· зовнішніх покривів (сибірська виразка);

· з різними механізмами передачі (ентеровірусна інфекція).

Інфекційні хвороби класифікуються на такі збудники:

· пріонні (хвороба Крейтцфельда-Якоба);

· вірусні (грип, кір, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція);

· бактеріальні (чума, холера, дизентерія , сальмонельоз, стрептококова, стафілококова інфекції);

· протозоонозні (малярія, амебіаз);

· Gelьmіntozi (enteroʙіoz, askaridoz, trixіnelьoz, Токсокароз);

· кліщові інфекції (короста, педикульоз).

 Для запобігання таких захворювань, тому проводяться такі профілактичні заходи:

 проведення профілактичних щеплень;

· карантинні заходи (під карантином розуміється - комплекс заходів щодо припинення розповсюдження інфекції, включаючи ізоляція раніше хворих, дезінфекція місця проживання хворих, виявлення контакту інфекції з хворими та інші);

· рела інфекції.

 Виділяються такі види інфекційного захворювання:

·                    Амебіаз (амебна дизентерія)

·                     Balantidіaz

·                    Ботулізм

                    Brwceloz

·                     Іспанія

·                    Вітрянна віспа (вітрянка)

·                    Геморагічні лихоманки

·                    Гепатит

·                    Герпес (на губах, генітальний)

                    Gïdradenït

·                    Гострі распіраторні захворювання (ГРЗ)

·                    Грип

·                    Дифтерія

·                    Екзантема раптова (розеола)

·                    Ієрсиніоз

·                     Захврювання Лайма

·                    Кір

·                    Кліщевий енцтфаліт

·                     Коклюш

·                     Краснуха

·                    Ку-гарячка

·                    Ласса-гарячка

·                    Легіонельози

·                    Лейкоцитоз

·                     Лейшманіоз

·                    Лептоспіроз

·                    Малярія

·                    Мононуклеоз інфекційний (Захворювання Філіпова)

·                    Менінгіт (Менінгококова інфекція)

·                     Nazofaringіt

·                    Орнітоз

·                    Паратифи А і В

·                    Поліомієліт

·                     Pravecь

·                     Проказа (лепра)

·                    Пупковий сепсис

·                     Рожа

·                    Ротавірусна інфекція

·                    Сальмонельоз

·                    Сепсис (зараження крові)

·                    Сибірка

·                    Сказ

·                     Скарлатина

·                     Stryeptodyermіya

·                    Тиф висипний

·                    Токсикоінфекція харчова

·                    Туляремія

·                     Холера

·                    Черевний тиф

·                    Чума

·                     Jaщur

Грип – це є вірусна хвороба, для якої характерні гострий початок, нетривалий перебіг з явищами загальної інтоксикацією, ураження слизової оболонки дихальних шляхів.

Вітрянна віспа (вітрянка) – це є гостре інфекційне захворювання, що характеризується доброякісним перебігом, помірною загальною інтоксикацією, гарячкою і плямисто – везикулярним висипом.

Джерело інфекції – хвора людина. Збудник поширюється повітряно-крапельним шляхом.

Потрапивши в організм через дихальні шляхи, вірус проникає в епітальні тканини слизової оболонки. Потім проникає у кров і фіксується у шкірі, викликаючи в її поверхньовому шарі паталогічні зміни: плями, серйозний набряк, відшарування епідермісу.

Сказ – це є гостре інфекційне захворювання, з групи зоонозів, спричиняється вірусами з родини рабдовірусів і характеризується ураженням нервової системи. Джерелом інфекції виступають інфіковані тварини. Передача інфекції здійснюється при укусах і наступним заслиненням рани. Найбільш небезпечними укусами являються – в обличчя і кисті рук. Вірус сказу поширюється по нервових стовбурах, досягає головного то спинного мозгу, де в основному відбувається його розмноження і накопичення. Інкубаційний період триває від 1-3 місяців (крайні строки від 10 днів до 1 року).

Виділяється три стадії перебігу захворювання:

1.                     первісники (депресії);

2.                     збудження;

3.                     параліч. Смерть може наступати від паралічу дихання і серцево-судинної недостатності через 12-20 годин після появи паралічів.

Правець – це є ранова інфекційна хвороба, яка спричинюється токсином; джерелом збудника інфекції є тварина і людина, у кишечнику яких сапрофітує збудник; через фекальні маси тварин збудник розсіюється в оточуючому середовищі.

Захворювання виникає лише при проникненні збудника в організм через ранову поверхню при пораненнях, опіках, відмороженнях, постабортальних порушеннях слизової оболонки матки, інколи через операційні чи пупкові рани і ін.

Існує три способи поширення правцевого токсину в організмі – через оточуючі тканини, через лімфатичну систему, через нервові стовбури.

Інкубаційний період становить у середньому 6-14 днів, з коливанням від кількох годин до 1 місяця.

Виділяють форми перебігу захворювання: дуже тяжку, тяжку, середньотяжку і легка форма.Тяжкість перебігу визначається вираженістю судомного синдрому, частотою і швидкістю появи судом від початку хвороби, температурною реакцією, станом серцево-судинної системи та дихання, наявніст ускладнень.

5. Закріплення

Що таке інфекційна хвороба?

На які види поділяється?

Назвіть основні інфекційні хвороби.

6. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: хвороби органів травлення. Порушення обміну речовин

Тема: хвороби органів травлення. Порушення обміну речовин

Мета: виділити основні хвороби органів травлення, їх вплив на організм, способи надання допомоги, дати поняття порушення обміну речовин, виховувати дисциплінованість та патріотичність.

Тип уроку:вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація отриманих знань та вмінь

Опитування домашнього завдання

3. Мотивація навчальної діяльності

4. Вивчення нового матеріалу

Обєктивні дані свідчать про високу захворюваність і великої смертності тварин від шлунково-кишкових розладів. Смертність при захворюванні органів травлення стоїть на другому місці після серцево-судинних патологій.

Хвороби органів порожнини рота, зіва і глотки

Основні симптоми: відмова від прийому їжі, неприємний запах з рота, слинотеча, тремор жувальних мязів, свищі під оком, збільшення піднижньочелюсних лімфатичних вузлів.

Стоматит. Виділяють виразкову, гангренозну (нома) і папілломатозних форми ураження слизової оболонки рота.

Виразковий стоматит відзначають у карликових і малих пуделів, рідко у карликових шпіців і дуже рідко у собак інших порід. Етіологія захворювання невідома.

Симптоми. Найбільш характерними ознаками є слинотеча, неприємний запах з рота, іноді запалення в кутах губ (у спанієлів). При огляді ротової порожнини відзначають тьмяний, коричнево-білий наліт на язику, в області верхньої перехідної складки напередодні рота, над іклами (типова локалізація), виявляють великі виразкові дефекти слизової оболонки.

Гангренозний стоматит — нома. Це гостроплинна важка форма стоматиту, що характеризується прогресуючим розпадом слизової оболонки і підслизових тканин щоки, ясен, мови. Хвороба викликають Spirochaeta plaut-vincenti і fusiforme Bacterien hervorgerufen, що знаходяться в симбіозі.

Симптоми. Під дією мікроорганізмів глибоко уражаються тканини (подібно з вологою гангреною). При цьому відзначають смердючий запах з рота, обмацуванням виявляють збільшення заглоткові і нижньощелепних лімфовузлів. У ротовій порожнині є односторонній чітко отграніченнийязвенний дефект мяких тканин з коричнево-зеленим пухким нальотом. Хвора тварина кілька днів не приймає їжу, швидко худне.

Нома часто розвивається на тлі травматичного або інфек ціоннотоксіческого ураження слизової оболонки при зниженні природної резистентності, рідше - при лептоспірозі або пародонтозі.

Папілломатозний стоматит. Супроводжується множинним розростанням папілом (дрібних тканинних вегетації у вигляді кольорової капусти) по всій поверхні слизової оболонки порожнини рота. Іноді бувають поодинокі освіти. Збудник — вірус із сімейства паповавирусов. Папіломи можуть зникнути самостійно.

Лікування. При виразковому стоматиті щодня очищають зуби тампоном, змоченим в  лимонному соці, 2 рази на тиждень — виразкові дефекти промивають 3%-ним розчином перекису водню. Застосовують антибіотики тетрациклінового ряду б днів.

Гангренозний стоматит виліковний. У терміновому порядку вводять внутрішньовенно 0,05-0,45 г новарсенола 2  рази з інтервалом 48 год Місцево виразковий дефект обробляють 10%-ной суспензією новарсенола в гліцерині. Пошкоджені зуби видаляють. У випадках лептоспірозу або паронтозановарсенол замінюють доксицикліном з аскорбіновою кислотою.

При відсутності своєчасного кваліфікованого лікування на стороні ураження можуть випасти всі зуби.

У наполегливо рецидивуючих випадках папілломатозних стоматиту інеціруют проспидин в дозі 3 мг / кг через день, всього 15 введень. Крім того, перспективна вакцинотерапія вакциною, приготовленою з тканини папілом.

Пародонтопатії. Під терміном «пародонтопатії» розуміють запальні і дегенеративні процеси, що зачіпають пародонт (ясна, альвеоли зубів, десмодонта, цемент коріння). Пародонтопатії характеризується прогресуючою резорбцією кісткової тканини зубних альвеол, запаленням ясен і розхитування зубів. Етіологія пародонтопатії обумовлена ​​поєднанням багатьох чинників: генетичною схильністю, особливостями породи, віком і станом здоровя. Маленькі собаки страждають значно частіше, ніж великі, це звичайно тварини старше 8 років. У великих собак, навпаки, хвороба розвивається в перші 2 роки життя переважно через переломи зубів. Функціональні порушення печінки або нирок можуть також сприяти розвитку пародонтопатії.

Спочатку відкладається на зубах наліт з мукоидов слини і мікроорганізмів. У нього осідають кальцій, фосфати В результаті такої мінералізації на зубах формується камінь. Він складається з гідроксилапатиту. Утворений зубний камінь характеризується з локалізації. Супрагінгівальний камінь жовтувато-коричневого кольору прикріплюється на вільній поверхні зуба. Субгінгівальний камінь локалізується в кишенях ясен. Він темно-зеленого кольору і твердіше першого. Було встановлено, що відкладення субгінгівального каменю повязано з  біохімічними відхиленнями в сироватці крові, а супрагінгівального залежить від складу слини, зокрема від зниження вмісту в слині муцину.

Виділяють три форми пародонтопатії: крайову, апикальную і гіперпластичні.

Крайова пародонтопатії. Вона найбільш поширена (77%). Собаки дрібних порід страждають в 5 разів частіше. Відклався на зубах камінь відтісняє край ясна від зубної емалі, утворюються ясенні кишені. У кишенях накопичуються залишки їжі, злущені клітини епітелію, мікроби. Під впливом останніх накопичився в кишенях субстрат перетворюється на гній. Виникає пародонтит. Стрептококи, що є основними представниками мікрофлори, виробляють гіалуронідазу, що руйнує тканинний цемент — гіалуронову кислоту. Відбувається розпушення тканини ясен. При активно поточному фагоцитозі утворюються ферменти, які сприяють подальшій деструкції ясен та зубних альвеол, що веде до розхитування зубів. При цьому формуються кісткові кишені, їх можна виявити рентгенологічно .. Поява кісткових кишень слід розцінювати як ознаку прогресуючої пародонтопатії.

Апікальний пародонтопатії. Зустрічається рідше — тільки у 17% собак з пародонтопатії. Зазвичай уражається четвертий верхньощелепної премоляр. Він несе навантаження роздрібнення кісток. При цьому може виникнути перелом зуба з оголенням і подальшим інфікуванням пульпи, розвитком посттравматичного пародонтиту. В інших випадках інфекція заноситься гематегенним шляхом.

Процес носить локальний характер, починається в області верхівок коренів зубів. У гострих випадках може виникнути абсцес, абсцедування на поверхні шкіри щоки, напередодні рота або в порожнині носа. При хронічному перебігу хвороби до процесу залучається кісткова тканина щелепи, утворюється вогнищевий ос-теоліз в периапикальной частини кореня зуба. На рентгенограмі зона остеолізу добре помітна. Порожнина з часом заміщається грануляційною тканиною з формуванням гранульоми або заповнюється кістозної рідиною. Кіста завжди має тенденцію до зростання. Рентгенологічно її важко відрізнити від периапикальной гранульоми, хіба що вона має великі розміри, чіткі кордони і рівномірну зону просвітління.

Гіперпластичні пародонтопатії. До цієї форми відносять епуліди. Це повільно зростаючі, тверді, схожі на кольорову капусту осередкові розростання ясен. Передбачається пародон-тальне походження епулідов. Вони часто локалізуються на верхній щелепі — в області ікла або першого премоляра.

Лікування. При пародонтопатії лікування спрямоване на призупинення подальших втрат пародонтальной тканини, зміцнення колагенових волокон-звязок на коренях зубів, усунення кишень. У першу чергу проводять санацію порожнини рота і видаляють зубний камінь. Собак старше б років з тенденцією до каменеутворення слід піддавати цій процедурі кожні б міс. Під загальною анестезією стоматологічним екскаватором знімають супра-і субгінгівальний камінь, вискоблюють кишені в яснах. Після видалення каменя зуби очищають 3%-ним розчином перекису водню і  додатково протягом 3-5 днів призначають антибіотики тетрациклінового ряду.

Патологічні розростання ясен чи великі кишені січуть електроножем (це зменшує кровотечу), косо зрізаючи тканина ясен знизу вгору по межі зубної альвеоли Зуби, які прийшли в  непридатність, видаляють стоматологічними щипцями.

Тонзиліт. Це — запалення піднебінних мигдалин. Збудники — стрептококи, стафиллококки, коли-бактерії, пас-терелли, клостридії. Тонзиліт розвивається при специфічних інфекціях (чуму, вірусному гепатиті), так як піднебінні мигдалини служать воротами інфекції. Виникненню хвороби сприяють місцеві розлади кровообігу, повязані з поїданням собакою снігу, питвом холодної води, інтенсивним вдиханням холодного повітря, а також з різкими змінами клімату. Описано випадки спадкової схильності до захворювання у карликових і малих пуделів. Є спостереження про звязок між септичним ураженням мигдаликів і появою запалення в інших органах (нирках, суглобах)

Симптоми. Розрізняють гострий і хронічний тонзиліти.

Гострий тонзиліт переважно спостерігають у собак у віці від 1 до 3 років. Хвороба починається з високої підйому температури (41 ° С). Тварина пригноблено, не приймає їжу. Запальний набряк мигдалин — причина утрудненого ковтання і кашлю. Позіхання — інший загальний ознака. Оглядом глотки виявляють інтенсивне почервоніння і збільшення мигдалин так, що останні виступають за межі власного ложа (ямок мигдаликів), частково перекриваючи просвіт глоткового кільця. Нерідко мигдалини бувають оточені густою білою слизом.

Хронічний тонзиліт характеризується повільним перебігом, схильним до рецидиву гарячкових станів Виділяють просту і токсико-алергічну форми. При простій формі часті загострення, температура тіла при цьому нормальна. Мигдалики не збільшені, почервонілі. Відзначається збільшення регіонарних лімфатичних вузлів. Токсико-алергічних за-ня формі властиві загальна слабкість, сонливість, тварини, субфібрільная температура і головне — наявність ускладнень (нефрит, артрит)

Диференціальний діагноз. Бактеріальні процеси важливо відрізняти від вірусних. Тонзиліт при чумі протікає з лейкопенією нижче 7 тис., а при інфекційному гепатиті — нижче 3 тис. клітин в 1 мм3 крові. Бактеріальні тонзиліти супроводжуються лейкоцитозом.

Лікування. Вихід хвороби при своєчасній і раціональної терапії сприятливий. При гострих бактеріальних тонзилітах призначають антибіотики широкого спектру дії терміном на 10 днів. Рекомендують виключити з раціону грубу і холодну їжу, обмежити прогулянки тварини. При підозрі на чуму або інфекційний гепатит в перші 2-3 дні хвороби поряд з антибіотиком вводять специфічну противірусну сироватку.

Прості форми хронічних тонзилітів лікують також консервативно, але триваліше. Відсутність ефекту від терапії, високий лейкоцитоз з моноцитоз у крові хворої тварини є показанням до операції — тон-зіллоектоміі. Токсико-алергічний тонзиліт лікують тільки хірургічно.

Техніка тонзіллоектоміі. Загальна анестезія, положення тварини на животі, паща розкрита роторозширювач, мова виведений назовні. Мигдалини з тієї та іншої сторони захоплюють під основу гемостатичними пінцетами Микуличі, змоченими у вазеліновій олії. За площині інструментів мигдалини зрізають ножицями, а затиски залишають на тканинах ще на 15 хв для запобігання рясної кровотечі. Потім інструменти знімають. В післяопераційному періоді призначають антибіотики і рекомендують годування негрубой їжею протягом 7 днів

Порушення обміну речовин

Обмін речовин - це досить складний процес, в ході якого організм розщеплює поживні речовини, що містяться в продуктах, щоб зробити енергію, необхідну для життєдіяльності. Людина з "швидким" метаболізмом і калорії спалює швидше, що іноді полегшує скидання ваги.

Які ж причини порушення обміну речовин?

Таких причин є декілька:

- Неправильне харчування;

- Генетичні порушення;

- Порушений синтез білків, ферментів.

- Сильні емоційні потрясіння, депресії, стреси;

- Порушення роботи ендокринної або нервової системи;

Проаналізувавши причини можна побачити, що порушення метаболізму може бути придбаним і природженим.

Наведемо приклади придбаного порушення обміну речовин:

- ожиріння;

- цукровий діабет;

- захворювання щитовидної залози.

Приклади захворювань природженого порушення обміну речовин :

- Подагричний артрит - це захворювання обумовлене генетично. Викликається воно порушеним обміном сечової кислоти. Солі цієї кислоти починають поступово відкладатися у нирках і суглобових хрящах, викликаючи хворобливі локальні набряки.

- Гиперхолестеринемія - це теж генетичне захворювання, при якому організм не здатний виводити холестерин самостійно. Надлишок холестерину призводить до атеросклерозу.

Основними ознаками порушеного обміну речовин є:

- емоційна нестабільність;

- постійне бажання перекусити (напади голоду);

- постійний стан втоми, сонливості;

- різке збільшення об'єму талії.

Обов'язково сходите на прийом до лікаря, якщо ви виявили у себе хоча б одну з вищеперелічених ознак. Доктор візьме необхідні аналізи, зробить обстеження і призначить лікування. Втім, самі для свого здоров'я ви теж можете дещо зробити.

В першу чергу, введіть у своє меню більше натуральних продуктів: нежирне м'ясо, зелень, овочі. Відмовіться від фаст-фудів, ковбасних виробів, маринадів, солодощів. Ведіть активний спосіб життя, частіше гуляйте, займайтеся удома гімнастикою, а на роботі, в обідню перерву - розминайтеся.

При лікуванні порушеного обміну речовин, лікар спочатку порекомендує вам спеціальне живлення, в якому обмежена кількість легких вуглеводів і крохмалистих продуктів.

Після отримання результатів обстеження, доктор вибере індивідуальний комплекс лікування, який складається з фізичних вправ, масажів, фізіотерапії, медикаментів.

Не забувайте, що порушення обміну речовин - це дуже серйозно, тому займатися самолікуванням буде собі дорожче.

5. Закріплення

Які є хвороби травної системи?

Як їх вилікувати?

Що таке порушення обміну речовин?

Допомога при порушенні обміну речовин?

6. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Хвороби серцево-судинної системи. Хвороби дихальної і нервової системи

Тема: Хвороби серцево-судинної системи. Хвороби дихальної і нервової системи

Мета: дати поняття хвороби, розкрити особливості хвороб серцево-судинної системи,  дихальної і нервової системи, їх вплив на організм.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

Хвороби серцево-судинної системи.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) має декілька клінічних форм: серед них розрізняють стенокардію, інфаркт міокарда, постінфарктний кардіосклероз, різні порушення серцевого ритму.

Майже всі прояви ІХС, у тому числі найбільш поширенастенокардія, обумовлені освітою в міокарді (серцевому м'язі) вогнища ішемії, тобто ділянки, недостатньо забезпечується кров'ю.Кровопостачання тієї чи іншої ділянки міокарда порушується найчастіше внаслідок ураження артерій атеросклерозом. Формування атеросклеротичної бляшки в посудині - процес тривалий, який займає часом багато років. Спочатку з'являється ледь помітне пристеночное скупчення ліпідів, в тому числі холестерину. Поступово воно збільшується, просвіт судини звужується аж до його повної закупорки.

Найчастіше страждають ІХС люди, у яких високий вміст холестерину в крові. До цього призводить надмірне споживання висококалорійної їжі, головним чином насичених жирів тваринного походження. Фактором ризику є також ожиріння. Довжина посудин у огрядного людини більше і серцю доводиться проштовхувати кров з подвоєною силою. Розрізняють стенокардію напруження, коли болі виникають при фізичному навантаженні, наприклад під час ходьби, і припиняються, коли хворий зупиняється, і стенокардію спокою, коли напад виникає найчастіше вночі в умовах повного спокою. До спазму вінцевих артерій привертають такі чинники ризику, як куріння, алкоголь, емоційний стрес. Але якщо нікотин і алкоголь діють безпосередньо на судини, то під час стресу причиною спазму коронарних судин стають катехоламіни, норадреналін і адреналін. Внаслідок різкого викиду наднирковими в кров катехоламінів підвищується згортання крові, ще більше посилюється спазм вінцевих артерій.

Схема механізму утворення ділянок ішемії міокарда внаслідок формування атеросклеротичної бляшки в коронарному посудині (праворуч) і спазму коронарної судини (ліворуч).

Інфаркт міокарда - гостре захворювання, обумовлене розвитком одного або кількох вогнищ омертвіння в серцевому м'язі і виявляється порушенням серцевої діяльності. У результаті порушення харчуванням'язова тканина на місці інфаркту поступово перероджується, некротизується і заміщається сполучною тканиною, яка згодом перетворюється на рубець. Безпосередньою причиною, що викликаєінфаркт міокарда, можуть бути сильне нервове збудження, фізичне напруження, отруєння нікотином, багата їжа перед сном, зловживанняалкогольними напоями.

Головним симптомом інфаркту міокарда звичайно є гостро виникає різкий біль в області серця. У важких випадках болі в серці можуть триматися 2-3 діб. До больовим відчуттям у перші дні захворювання приєднується підвищення температури, іноді до 39 градусів. Лікування починають із створення хворому повного фізичного і психічного спокою, кращим буде лікування в умовах стаціонару.

Аритмії-порушення серцевого ритму або порушення темпу серцевих скорочень, що виникають у результаті різних функціональнихабо органічних уражень провідникової системи і серцевого м'яза. Аритмії можуть виражатися не тільки в зміні ритму, але і в порушенні темпу серцевих скорочень.

Порушення ритму серцевої діяльності - блокада серця. Вона може бути частковою та повною. У результаті уповільненої проходження імпульсу виникає неповна блокада, коли проходження імпульсу переривається повністю - повна блокада.

Неповна блокада визначається тільки електрокардіографічно. Повну блокаду можна встановити клінічно. Її основний симптом - дуже рідкісний пульс, 30-40 ударів на хвилину. Хворі відчувають при цьому запаморочення.

Аритмія дихальна (синусова). Аритмія, пов'язана з актом дихання(почастішання ритму серцевих скорочень при вдиху і уповільнення при видиху), зустрічається в дитячому та юнацькому віці і розцінюється якфізіологічне явище.

Аритмія миготлива. Безладна, абсолютна аритмія, в якій немає жодної закономірності. В основі її лежить тріпотіння або мерехтіння передсердь, тобто надзвичайно велике число скорочень на хвилину, ритмскорочень шлуночків неправильний. Найбільш частою причиною мерехтіння є ревматичний порок серця. Хворі скаржаться на серцебиття, неприємні відчуття в серці, задишку, запаморочення.

Аритмія екстрасистолічна. Порушення ритму, яке проявляється позачергових (передчасним) скороченням серця з наступною компенсаторною паузою.

Атеросклероз - хронічна хвороба артерій, що призводить поступово до звуження просвіту артерій, і порушення їх функцій. Це означає, що кровотік по артерії, що постачає киснем і живильними речовинами інтенсивно працюючий орган, в результаті атеросклерозу стає недостатнім. У результаті функціональні можливості цього органу знижуються, іноді значно.

Основною причиною розвитку атеросклерозу є порушення ліпідного обміну. Має також велике значення підвищення артеріального тиску і схильність судин до частих спазмів. Для профілактики атеросклерозу велике значення мають правильний режим життя, праці, харчування, регулярні заняття фізкультурою. Особливо важливим є дотримання певного характеру харчування людьми після 40 років, зі схильністю до ожиріння.

Недостатність кровообігу. При недостатності кровообігу порушується доставка органам і тканинам речовин, необхідних для життєдіяльності. Недостатність кровообігу обумовлена ​​зменшенням скорочувальної сили міокарда та м'язової оболонки судин. Співвідношення серцевого та судинного компонентів при різних захворюваннях буває різним. Слід виділити переважно серцеву і переважно судинні форми недостатності кровообігу.Серцева недостатністьможе бути гострою і хронічною.  

Гостра серцева недостатність може настати у хворих з гостро розвиненими серцевими захворюваннями: при інфаркті міокарда, гостромуміокардиті, різкому фізичному перенапруженні і інших захворюваннях.Основною ознакою серцевої недостатності є різка задишка. Потім в залежності від того, який переважно слабшає шлуночок серця, розвивається або астма та набряк легенів (лівий шлунок), або набухає печінка, з'являються набряки, ціаноз (правий шлунок).

Хронічна серцева недостатність. Розвивається у хворих з клапанними вадами серця, при запальних процесах у міокарді. У хворих відзначаються задишка, серцебиття, ціаноз, набряки. Клінічні прояви хронічної серцевої недостатності прийнято ділити на три стадії. Перша стадія характеризується ознаками зниженою пристосовності серця до фізичного навантаження і виражається в появі задишки і серцебиття при швидкій ходьбі, підйомах і т.д. Друга стадія ділиться на два періоди.Недостатність кровообігу 2А стадії характеризується появою після фізичного навантаження набряків на ногах, швидкою стомлюваністю, тривалими биттями. Недостатність кровообігу 2Б стадії виражається постійної задишкою, навіть у спокої, значним збільшенням печінки, застійними явищами в легенях, нирках, набряками всього тіла. Третя стадія характеризується необоротними змінами в органах в результаті хронічних застійних явищ у них.

На самому ранньому етапі розвитку серцевої недостатності потрібно різко обмежити сіль до 2,5 грамів в добу. Це дозволить хворому серцю перекачувати менший об'єм крові, спадуть набряки, знизиться тиск укапілярах, зменшиться кількість застійної рідини в органах.

Острососудістая недостатність проявляється синдромами непритомності, короткочасної втрати свідомості, колапсу, порушення регуляції судинного тонусу, шоку. При непритомності слід підняти ноги хворого трохи вище голови, сприяючи поліпшенню кровотоку в мозку.Хворого звільняють від тісного одягу, його слід обприскати холодною водою, дати вдихнути розчин аміаку. Хронічна судинна недостатність проявляється гіпотонією, тобто підняттям артеріального тиску.

Пороки серця - патологічні зміни в будові серця і відходять від них судин, порушують діяльність серця. Розрізняють вроджені пороки серця, що виникають у період внутрішнього розвитку плода і набуті, які з'являються після народження внаслідок ураження клапанів або перегородок камер серця при різних захворюваннях. Хворий на порок серця багато років може не помічати свого захворювання, відчувати себе добре, виконувати звичайну роботу. Це пояснюється тим, що серце має резервними можливостями, які дозволяють компенсувати наявний порок серця за рахунок посилення роботи відповідних відділів.

Інсульт - гостре загострення порушення мозкового кровообігу зпошкодженням тканин мозку і розладом його функцій. Основні причиниінсульту - гіпертонічна хвороба і атеросклероз судин головного мозку.Інсульт може виникнути також при інших захворюваннях судин -ревматизмі, хворобах крові і ін Розрізняють геморагічний інсульт і ішемічний.Геморагічний інсультвідбувається в результаті розриву артерії (крововиливу в мозок) при коливанні артеріального тиску.Його можуть спровокувати психічні переживання, фізичні напруги,    кашель, блювота, іноді легка травма голови. Геморагічний інсульт частіше відбувається вдень. У хворого настає параліч рук і ніг звичайно одного боку (наприклад, права рука і нога при крововиливі в ліву півкулю мозку), порушується мова. Багато хворих втрачають свідомість, не реагують на оточуючих; в перші години бувають порушення дихання, судоми і блювота.

Ішемічний інсульт розвивається частіше в літньому віці, виникає внаслідок утруднення надходження крові до того чи іншого відділу мозку.Провокуючими моментами є стомлення, інфекційні хвороби, емоційні перенапруги. Ішемічний інсульт може відбутися в будь-який час доби, іноді розвивається поступово, наприклад, спочатку "німіє" рука, потім половина щоки, а надалі порушується мова. Профілактика інсультівполягає у своєчасному виявленні судинних захворювань. Велике значення має правильна організація праці та відпочинку, раціональне харчування.

Неврози серця - розвивається на грунті загального неврозу, у результаті якого порушується нервова регуляція функцій ССС. Частіше за все є наслідком психічних травм, різних інфекцій та інтоксикацій, перевтоми внаслідок надмірного навантаження. Розрізняютькардіологічний невроз і руховий невроз. При кардіологічному неврозіперіодично виникають "поколювання" в області серця. Ці болі виникають поза зв'язку з фізичним навантаженням. При руховому неврозі серцебиття і перебої в ділянці серця обтяжливо переносяться хворими. До цього захворювання супроводжує відчуття постійної тривоги, неспокою, плаксивість, безсоння, головні болі, відчуття браку повітря, швидка стомлюваність.

Ревматизм - захворювання, що характеризується поширенимзапаленням сполучної тканини з переважним залученням у цей процес серця, суглобів. Зазвичай ревматизм розвивається після перенесеної стрептококовой інфекції (ангіна, тонзиліт, фарингіт і ін)

Ураження серця виявляється в різних формах: у вигляді вогнищевого або дифузного міокардиту, ендокардиту, перикардиту, панкардіта.

Вогнищевий міокардит проявляється періодично виникаючими сердцебиениями, болями або неприємними відчуттями в серці, порушенням серцевого ритму, загальною слабкістю, стомлюваністю.

Дифузний міокардит протікає більш важко, можуть бути скарги на задишку, серцебиття постійного характеру, різку слабкість, іноді запаморочення.

Хворі виглядають блідими, ціанотичний, спостерігаються набряки, застійні явища в печінці, легенях.

Ендокардит (запалення внутрішньої оболонки серця) здебільшого веде до утворення дефекту клапана і розвитку слідом за цим вад серця.

Перикардит. Хворі скаржаться на виникнення різкого задишки, слабкості і запаморочення. Серце значно збільшується в розмірах, тони серця погано вислуховуються, пульс частий. Температура тіла зазвичай буває високою.

Панкардит - запалення всіх трьох оболонок серця, що обумовлює особливо важкий стан хворого.

Профілактика серцево-судинних захворювань.

Профілактику серцево-судинних захворювань треба починати з дитячого віку, коли закладаються основи способу життя. У сім'ї і в школі потрібно прищеплювати дітям здоровий спосіб життя, щоб попередити у них появу звичок, що є чинником ризику серцево-судинних захворювань (паління, переїдання, низька фізична активність і т.д.) Для охорони здоров'я дуже важливо, що деякі чинники ризику є загальними для ряду захворювань, тому боротьба з ними призведе взагалі до поліпшення здоров'я населення.

Більшість лікарів розуміють важливість і необхідність профілактики, проте мало займаються нею в повсякденній діяльності.

Багатьох поширених в даний час серцево-судинних захворювань можна було б уникнути лише суворо дотримуючись режим праці і відпочинку, правильно харчуючись. Дослідження вчених про роль впливу способу життя на здоров'я, проведені за останні роки на великих групах людей показали, що чоловіки в середньому можуть продовжити життя на 13, а жінки на 9 років, якщо не будуть вживати алкоголь, не будуть палити, будуть регулярно правильно харчуватися і спати 8 годин у нічний час, займатися спортом. Той, хто всерйоз хоче зайнятися своїм здоров'ям, бути красивим, з гарним настроєм і життєвою активністю - той безсумнівно досягне успіху і розпрощається з багатьма хворобами. За здоровим способом життя - майбутнє!

Хвороби дихальної

Абсцесом легені називають захворювання, при якому відбувається відмирання легеневої тканини, після чого утворюються порожнини з некротичними масами, викликаними мікробною інфекцією. Якщо утворюється кілька невеликих вогнищ некрозу, такий процес називають гангреною легені (некротичної пневмонією).

Бронхіальна астма - хронічне, рецидивне захворювання органів дихання, яким страждають багато людей - як дорослі, так і діти. Бронхіальна астма належить до числа найбільш поширених захворювань у світі. На жаль, в даний час спостерігається істотне зростання захворюваності 

Гайморит - це запалення верхньощелепної додаткової пазухи носа. Додаткові пазухи носа являють собою утворення у вигляді невеликих печерок, мають сполучення з порожниною носа. Верхньощелепних пазух у людини дві - права і ліва. Інша назва цього утворення - гайморова пазуха або гайморів синус. Часто фахівцями встановлюються такі діагнози як верхньощелепної синусит. Принципової різниці між останніми термінами і терміном - гайморит, не існує.

Запалення легенів (пневмонія) - інфекційне захворювання легенів, що виникає як самостійна хвороба або як ускладнення інших захворювань. Не передається від людини до людини. Збудниками є різні бактерії (пневмококи, стрептококи, стафілококи) та віруси. Розвитку захворювання сприяють сильне переохолодження, значні фізичні і нервово-психічні перевантаження, інтоксикації та інші чинники, які знижують опірність організму.

Набряк легень - патологічний стан, викликаний перевищенням нормального рівня інтерстиціальної рідини.

Нормальний обмін рідини в легеневої тканини. Легені являють комплекс розгалужених порожнистих трубок і трубочок, "погружение" в тканину. Вона називається интерстицей.

До складу интерстиция входять кровоносні та лимфамитические судини, сполучнотканинні елементи (клітини та волокна), і межклеточная рідина. Все це покрито спеціальною оболонкою, що називається вісцеральною плеврою. Формування даної рідини відбувається в результаті виходу з кровоносних судин частини плазми. Вона, у свою чергу, піддається зворотному всмоктуванню в лімфатичні судини. Які впадають у верхню порожнисту вену. Таким чином, фільтрат плазми повертається назад.

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, що викликається бактеріями. Туберкульозна палочка, як правило, вражає легені, але може розвиватися і в інших органах.

Хвороби нервової системи

Нервова система людини являє собою дуже складну структуру, оперізує весь організм і дозволяє йому адекватно реагувати на вплив зовнішніх і внутрішніх подразників. Порушення роботи нервової системи, що виникає внаслідок отримання травми або наявності захворювання, загрожує серйозними наслідками для всього організму. В даний час виділено величезну кількість захворювань нервової системи. Варто приділити увагу найбільш поширеним з них.

Хвороба Альцгеймера

Хвороба Альцгеймера - хронічне захворювання центральної нервової системи, для якого характерна поступова втрата розумових здібностей. Серед причин цієї недуги: надмірне руйнування нервових клітин, спадковість, вплив на організм людини важких металів і токсинів, наявність пухлини хребта або мозку, нестача йоду в організмі, мозкові травми. Захворювання розвивається, як правило, повільно. Першими його ознаками можуть стати: забудькуватість, неспокій, депресивні стани, байдуже ставлення до всього навколишнього, нездатність впізнавати людей. У міру розвитку хвороби у хворого спостерігаються нав'язливі думки, маревні ідеї, виникають галюцинації. Він повністю перестає впізнавати навіть близьких людей, не пам'ятає імена, дати і події. Хвороба Альцгеймера невиліковна засобами сучасної медицини, розвивається у людей, що досягли 65 років і більше, і є основною причиною слабоумства. Деякі препарати, які призначаються невропатологами і психіатрами, здатні сповільнювати згасання розумових здібностей. Однак у більшості випадків вони практично безсилі.

Ісайя

Ішіас - защемлення і запалення розташованого в попереково-крижовому відділі хребта сідничного нерва. Основною ознакою захворювання є больові відчуття різної інтенсивності. Прояви ішіасу позначаються в першу чергу на нижніх кінцівках. Це може бути: постійний біль у ногах, відчуття печіння і бігання мурашок в їх нижній частині, оніміння і обмеження рухливості ніг. Найчастіше ішіас виникає як ускладнення остеохондрозу чи міжхребцевої грижі. Для того щоб позбутися від захворювання, необхідно усунути його причину. В якості основних методів лікування зазвичай використовується голковколювання, точковий масаж, гірудотерапія. Прийом знеболюючих препаратів при цьому не надає позитивного ефекту.

Люмбаго

Люмбаго прийнято назвати захворювання, що виявляється гострими болями в області попереку. Причиною його виникнення може стати перенапруження хребта внаслідок підняття важких речей, переохолодження організму, знаходження в незручній позі. Поперековий біль триває, як правило, не більше десяти хвилин, потім проходить самостійно. Іноді потрібно застосування знеболюючих препаратів у формі таблеток або мазей і гелів для місцевого використання. Усуненню болю також сприяє масаж, відпочинок і сон на жорсткому матраці, голковколювання, фізіотерапія.

Неврит

Неврит або нейропатія - запалення периферичних нервів, що виникає внаслідок їх ураження токсичними речовинами або пошкодження при травмі. При запаленні одного нерва говорять про нейропатії, під полінейропатією мається на увазі поразку захворюванням відразу декількох периферичних нервів. Основними симптомами захворювання є: втрата чи зниження чутливості в області запаленого нерва, параліч окремих ділянок тіла, рухові розлади. Запалення того чи іншого нерва в першу чергу позначається на роботі того органу або тієї частини тіла, за яку він відповідає. Множинне запалення нервів зазвичай розвивається на тлі діабету, харчового отруєння, при зловживанні алкоголем. У хворого при цьому спостерігаються такі симптоми, як зниження чутливості нижніх і верхніх кінцівок, зміна кольору шкіри, слабкість в м'язах, надмірне потовиділення. Лікування призначається після того, як була виявлена ​​основна причина захворювання. Його основу складають протизапальні, знеболюючі препарати, заспокійливі засоби, вітаміни. У деяких випадках призначаються антибіотики.

Невралгія

Невралгія - захворювання, пов'язане з виникненням інтенсивних гострих болів на тлі поразки периферичного нерва. Головною відмінністю даної патології від невриту є те, що вона не пов'язана з випаданням основної функції нерва, зниженням чутливості і т.п. Слід розрізняти невралгію черепних, стегнових і міжреберних нервів. Основною причиною її розвитку може стати: стрес, переохолодження організму, застуда, травма хребта, черепно-мозкова травма, наявність пухлини мозку, інтоксикація організму. Розпізнати захворювання можна по різких болів в області поразки нерва. Наприклад, невралгію трійчастого нерва пацієнти описують як найсильнішу головний біль в їх житті. Такий біль зазвичай супроводжується мимовільним сльозовиділенням. При ураженні нервів, розташованих в області нижньої щелепи, спостерігаються порушення роботи жувальних м'язів. У деяких випадках хворий не здатний відкрити рот. Ідіопатична невралгія, встановити причину якої не представляється можливим, може протікати хронічно, загострюючись при настанні певних привертають до цього факторів.

Міжреберна невралгія проявляється стійкими болями в області хребетного стовпа, які можуть посилюватися при фізичній напрузі, глибокому вдиху і т.п. Дане захворювання часто розвивається на тлі пневмонії, інфаркту міокарда, стенокардії. Тому при встановленні подібного діагнозу слід пройти додаткове обстеження органів грудної клітини. Основу лікування захворювання становлять протисудомні лікарські засоби, міорелаксанти. Багатьом хворим показані: голковколювання, фізіотерапія, лікування інфрачервоними променями, масаж.

Розсіяний енцефаломієліт

Розсіяний енцефаломієліт прийнято називати запалення головного і спинного мозку, що виникає внаслідок попадання в них деяких видів вірусів і бактерій. Потрапляють в клітини мозку мікроорганізми поступово в процесі своєї діяльності призводять до руйнування і заміщенню їх пріонами - чужорідними для людського організму білками. При впровадженні чужорідних клітин в мозок людини його імунна система починає виробляти специфічні антитіла. Підсумком розсіяного енцефаломієліту може стати повне знищення нервової системи імунними клітинами власного організму. Гостра форма захворювання починається, як правило, раптово. У хворого спостерігаються: підвищення температури, запаморочення, блювота, біль і тремтіння кінцівок, зниження гостроти зору, втрата координації в просторі. Мова його стає невиразною.

Лікування розсіяного енцефаломієліту проводиться невропатологом в умовах медичного закладу. Пацієнту показано внутрішньом'язове введення вітамінів В1, В6, В12, С, йому також призначається гормональний препарат Преднізолон. Лікування триває протягом десяти днів, доза лікарського засобу при цьому зменшується поступово. Прогноз перебігу захворювання несприятливий у плані таких залишкових явищ, як парези й паралічі кінцівок.

Мігрень

Дуже поширеним серед сучасних людей захворюванням нервової системи є звичайна мігрень, під якою розуміється інтенсивний головний біль, що не проходить протягом декількох діб. Її виникнення безпосередньо пов'язане з діяльністю нервової системи. Основною причиною захворювання часто є сильне емоційне напруження, стрес, порушення режиму відпочинку і сну. Також відомо, що мігрень передається у спадок, в основному по лінії матері. Серед симптомів захворювання: гостра, пульсуючий біль в області скронь, нудота, слабкість організму, поліурія, тремтіння. Посиленню мігрені сприяють гучні звуки, яскраве світло, інтенсивний запах. Лікується мігрень в основному в домашніх умовах. Для встановлення діагнозу і виключення деяких можливих причин мігрені слід звернутися до невропатолога. Пацієнтам, які страждають частими головними болями різної інтенсивності, зазвичай призначаються негормональні протизапальні засоби, агоністи серотоніну. Препарат приймається, як правило, на самому початку нападу мігрені, сприяючи полегшенню стану хворого.

4. Закріплення

Назвіть хвороби серцево-судинної системи, дихальної і нервової системи

5. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: травми кісток та суглобів. Травматичний шок. Втрата свідомості

Тема: травми кісток та суглобів. Травматичний шок. Втрата свідомості

Мета: розкрити різноманіття травм кісток та суглобів, симптоми травматичного шоку, розвивати вміння надання допомоги, аналізу ситуації, прищіплювати любов до Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

Вивих - стійке зміщення суглобних поверхонь кісток за межі їх нормальної рухливості, що супроводжується пошкодження суглобної капсули та зв'язувального апарату.

В залежності від стикання суглобних поверхонь розрізняють повні та неповні вивихи. Приповних вивихах суглобні поверхні не стикуються одна з одної, при неповних - стикуються частково.

В залежності від походження вивихи поділяються на вродженні і набуті.

Уродженні вивихи виникають під час внутрішньоутробного розвитку плода в наслідок неправильного або недостатнього розвитку суглобових поверхонь.

Набуті вивихи виникають протягом життя людини. Вони можуть бути травматичними або патологічними.

Травматичні вивихи виникають внаслідок зовнішнього впливу механічної травми: падіння, автомобільні травми.

Патологічні вивихи виникають внаслідок деструктивних патологічних процесів, які викликають руйнування суглобної капсули і зв'язувального апарату. До деструктивних процесів призводять пухлини, туберкульозне, сифілітичне ураження суглобів.

Для вивихів характерні:

- біль в суглобі, яка посилюється при русі і промацуванні суглоба;

- вимушене положення кінцівки, характерне кожному виду вивиху;

- деформація області суглоба, яка залежить від зміщення суглобних поверхонь;

- порушення функції;

- зміна довжини кінцівки (частіше - скорочення, рідше -збільшення);

- інколи постраждалий відмічає оніміння в кінцівці, що викликане здавлюванням нервових стовбурів.

Перша допомога при вивихах включає:

- Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків;

- При вивихах у суглобах нижньої кінцівки - іммобілізація за допомогою стандартних або підручних засобів, при вивиху в суглобах верхньої кінцівки - фіксування в тому положенні в якому знаходиться кінцівка за допомогою пов'язки (бинтова, косинкова);

- Для зменшення кровотечі, набряку, болю - застосування холоду на область суглоба;

- Транспортування постраждалого до медичного закладу.

Перелом - повне або часткове порушення цілісності кістки, викликане механічною дією або патологічним процесом. Часткове порушення цілісності кістки називається тріщиною.

При переломах кісток ушкоджується не тільки кістка, а й м'язи, численні нервові закінчення, судини. Вони завжди супроводжуються значною крововтратою.

В залежності від походження переломи поділяються на вродженні та набуті.

Уродженні, або внутрішньоутробні. Переломи виникають внаслідок недостатнього розвитку кісток плода і зустрічаються дуже рідко.

Набуті переломи можуть бути травматичними і патологічними, а серед цих групи розрізняють відкриті та закриті. При відкритому переломі порушується цілісність шкіряних покривів, а при закритому переломі не порушується цілісність шкіряного покриву. Непошкоджена шкіра попереджає проникнення в рану інфекції.

Травматичні переломи виникають в наслідок впливу на кістку механічної сили яка перевищує її міцність.

Ознаки закритих та відкритих переломів. При переломах спостерігаються місцеві та загальні ознаки.

До місцевих ознак відноситься:

1. Біль в місці перелому різної інтенсивності і тривалості, яка посилюється при промацуванні і при спробі поворушити кінцівкою;

2. Деформація місця пошкодження, яка викликана зміщенням кісткових відламків, утворенням гематоми. В місці перелому зазвичай спостерігається викривлення, потовщення і зміна форми кінцівки;

3. Порушення функції. Найбільш характерно для повних переломів кінцівок зі зміщенням. При неповних переломах ця ознака проявляється слабко;

4. Патологічна рухомість кістки. Ця ознака добре проявляється при переломі довгих трубчастих кісток, а при переломі пласких і коротких кістках проявляється слабко.

5. Скорочення кінцівки. Визначається в порівнянні зі здоровою кінцівкою;

6. Кістковий хруст . Виникає при зміщенні уламків відносно одного до іншого;

7. При відкритих переломах - порушення цілісності шкіри або слизових оболонок, стирчання кісткових уламків в рані.

Загальні ознаки: порушення сну, апетиту, збільшення температури, загальна слабкість. Крім цього у постраждалого можуть виникати ознаки травматичного шоку, гострого недокрів'я.

Перша допомога при закритих і відкритих переломах передбачає:

1. При відкритих переломах і наявності масивного крововиливу з рани - тимчасове спинання кровотечі;

2. Накладання первинної асептичної пов'язки на рану;

3. Знеболювання за допомогою ненаркотичних анальгетиків;

4. Транспортну іммобілізацію кінцівок з метою попередження подальшого зміщення кісткових уламків і травмування ними оточуючих тканин, органів;

5. Транспортування постраждалого до медичного закладу.

При важких травмах, а також при великій крововтраті відбувається реакція організму, звана травматичним шоком. Травматичний шок є патологічним станом, що загрожує життю людини, він може виникнути при переломах кісток, травмах черевної порожнини і внутрішніх органів, черепно-мозкових травмах та ін. Основним фактором виникнення травматичного шоку служить втрата великого об'єму крові і сильне больове роздратування. Отже, травматичний шок симптоми перша допомога, яку необхідно надати при даному патологічному стані. 
Травматичний шок, симптоми якого, а також перша допомога, що надається при даному стані, будуть описані нижче, у побуті часто носить іншу назву - больовий шок. Справжньою причиною розвитку травматичного шоку служить швидка крововтрата, причому вона не обов'язково повинна бути зовнішньої або внутрішньої, оскільки шоковий стан може настати і при масивній ексудації плазми при сильних опіках через поверхню шкірного покриву. Розвиток травматичного шоку безпосередньо залежить від швидкості крововтрати, а величина її має другорядне значення. Оскільки при швидкої втрати крові організм не встигає адаптуватися, розвивається травматичний шок, симптоми якої можуть бути явними, а пацієнту при цьому повинна бути надана перша допомога. Крім цього, важливе значення мають нервовий стрес і сильний біль, що виникають при травмах, ці причини можуть посилити тяжкість даного патологічного стану, хоча і не є головною його причиною. 

Травматичний шок можна отримати (а при наявності, посилити) якщо була травмована яка-небудь особливо чутлива зона тіла, наприклад, шия, промежину або зачіпають життєво важливі органи, при цьому тяжкість стану залежить від величини втрати крові, інтенсивності больового синдрому, характеру травми, ступеня збереження працездатності життєво важливих внутрішніх органів. Масивна і швидка втрата крові і плазми призводить до різкого зниження об'єму крові в організмі, тому у постраждалого швидко падає тиск, а тканини перестають забезпечуватися киснем та іншими поживними речовинами, зростає інтоксикація. 

Організм потерпілого намагається самостійно компенсувати крововтрату, стабілізувати тиск, при цьому в кров викидаються речовини, що звужують судини (адреналін, кортизол, дофамін). Відбувається спазм периферичних судин, що дозволяє на деякий час підтримувати артеріальний тиск на більш-менш нормальному рівні, однак при цьому периферичні тканини гірше забезпечуються поживними речовинами і киснем, посилюється інтоксикація, катаболічні процеси. Органи, розташовані в черевній порожнині, м'язи, шкіра недоотримують кров, яка в першу чергу надходить у легені, серце, головний мозок (централізація кровообігу). 

Оскільки нирки недоотримують кров, знижується фільтрація сечі, погіршується робота цих органів, аж до того, що сеча може не виділятися. При спазмі судин і підвищення згортання крові внаслідок реакції на крововтрату, відбувається закупорка тромбами дрібних судин - капілярів. Це посилює ускладненість кровопостачання тканин, нирок, наростає інтоксикація, ацидоз. 

Отже, травматичний шок, симптоми та перша допомога потерпілому. Симптомами шокового стану є ті ж ознаки, які можна спостерігати при сильних зовнішніх або внутрішніх кровотечах: 

1. Блідість шкірного покриву. Шкіра може бути вологою, холодною на дотик. 

2. У початковий період, а також при сильному нервовому перенапруженні потерпілий може не усвідомлювати всій тяжкості власного стану, він збуджений. 

3. Слабкість. 

4. Занепокоєння. 

5. Спрага, відчуття сильної сухості у роті. 

6. Пульс слабкий, прискорений. 

7. Дихання часте. 

8. Свідомість сплутана, можлива втрата свідомості. 

Як правило, травматичний шок має два етапи розвитку: еректильна фаза травматичного шоку (у деяких людей може бути відсутнім або бути короткою, до декількох хвилин) і торпідна фаза (при дуже важких травмах). Під час еректильної фази шоку потерпілий збуджений, він відчуває біль, може кричати, жестикулювати і т.д., він зляканий, стривожений, може бути агресивним, пручається обстеження, першої допомоги. При торпідній фазі шоку пацієнт млявий, загальмований, він не кричить, не плаче, може втратити свідомість. Очі тьмяніють, западають, зіниці розширені, погляд нерухомий. Можливий озноб, зниження температури до 35 градусів. 

Для надання першої долікарської медичної допомоги потерпілому при травматичному шоці, його необхідно вкласти, створити повний спокій, треба прагнути, щоб він своїми маніпуляціями і різкими неусвідомленими діями не посилив свого становища. Необхідно якомога повніше і краще зупинити кровотечу, накласти пов'язку або притиснути судину пальцем вище пошкодженого місця. Давляча пов'язка накладається при капілярному або венозній кровотечі, джгут - при артеріальному. 

Не можна витягати з рани осколки, ніж та інші предмети, якщо надає допомогу не є медичним фахівцем - це може посилити біль, кровотеча, шоковий стан. Пацієнта необхідно укрити в холодну погоду, але уникати перегріву, краще всього доставити його в тепле приміщення. Дуже важливо давати хворому пити багато рідини, навіть якщо сам він не просить. Поїти найкраще водно-сольовим розчином, можна чаєм, соком і т.д. Однак ні в якому разі не поїти і не годувати людини з пошкодженими органами черевної порожнини. У випадках, коли у хворого є травма живота, йому можна тільки змочувати губи вологою хусткою. Також не бажано давати їсти і пити при пошкодженні голови або шиї. Якомога швидше слід відправити потерпілого людини до лікувальної установи для отримання кваліфікованої допомоги.

Симптоми непритомності: 

§   запаморочення з дзвоном у вухах; потемніння в очах; 

§   різка слабкість; 

§   нудота, нудота, нестача повітря; 

§   холодний піт; 

§   оніміння кінцівок; 

§   блідість шкіри; 

§   відчуття порожнечі в голові, 

§   дихання стає рідкісним, поверховим; 

§   пульс слабкий; 

§   падіння артеріального тиску. 

Причини непритомності: 

Причин втрати свідомості багато, вони різноманітні і в багатьох випадках при втрати свідомості остаточно встановити причину непритомності буває важко. 

В основі виникнення втрати свідомості лежить короткочасне зниження тиску, що призводить до зниження припливу крові до головного мозку, а значить, до зменшення доставки кисню до мозку. Кисневе голодування головного мозку викликає втрату свідомості. 

Пускові механізми непритомності різноманітні: тривале стояння по стійці смирно (особливо зі зведеними разом колінами); перебування в задушливому приміщенні; надмірне укутування дитини; яскраве світло або спекотне сонце; голод або розлад шлунка; втома; лихоманка. Деякі діти втрачають свідомість і падають в обморок від емоційного стресу, переляку, раптового гострого болю (наприклад при уколі або видаленні занози). Діти, які кілька днів дотримувалися постільний режим при застуді або грипі можуть впасти в обморок при першій спробі встати з ліжка. Дуже рідко непритомність буває викликаний проявом алергічної реакції на укус комахи. 

Непритомність може бути ознакою розлади фізичного здоров'я, наприклад, порушення правильності ритму серцевих скорочень (аритмії), анемії і гіпоглікемії (низького рівня цукру в крові). Діти з низьким артеріальним тиском особливо схильні до розвитку непритомності. Якщо у дитини підвищений артеріальний тиск, і він приймає ліки, то непритомність може бути побічним ефектом від прийому цих ліків. Інфекційні захворювання вуха або інші захворювання, що викликаються вірусами, можуть стати причиною запаморочення, а іноді й непритомності. У деяких випадках дитина, яка страждає на бронхіальну астму, втрачає свідомість у результаті тривалого нападу кашлю. 

Дівчатка в підлітковому віці можуть непритомніти під час настання менструації або через крововтрати, або через сильні переймоподібних болю в животі. Вагітні молоденькі дівчата, якщо вагітність протікає не зовсім благополучно, часто падають в непритомність. Підлітки можуть втрачати свідомість від прийому деяких ліків. 

Схильність деяких дітей до непритомності можна пояснити порушеннями в їх вегетативній нервовій системі, яка контролює кровообіг. 

Що робити при втрати свідомості? 

Перша допомога при втрати свідомості (при непритомності) полягає в наступному: 

укласти на рівну поверхню, бажано голову опустити нижче відносно тулуба, а ноги підняти трохи вище (це забезпечує приплив крові до голови); 

забезпечити додатковий доступ свіжого повітря (відкрити вікно, якщо потерпілий знаходиться в задушливому приміщенні); 

розстебнути одяг, що стискує (комір, пояс); 

Обризнута обличчя прохолодною водою або протерти рушником, змоченим у холодній воді; 

дати вдихнути пари нашатирного спирту (для цього необхідно злегка змочити ватку нашатирним спиртом і на відстані 1-2 см від носа потерпілого потримати ватку).

4. Закріплення

Що викликає травми кісток, суглобів?

Як діяти при таких травмах?

Які симптоми травматичного шоку?

Втрата свідомості, перша допомога ?

5. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про хвороби серцево-судинної системи

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: кровотечі та їх зупинка

Тема: кровотечі та їх зупинка

Мета: Систематизувати, узагальнити, закріпити знання учнів три різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

       Кровотечі  виникають при ушкодженні судин внаслідок травми, руйнування стінок судин при хворобах (наприклад пухлинах, запальному процесі) тощо. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було  б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Як надати першу допомогу, повинен знати і вміти кожний.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1.        Капілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораненні. Оскільки кров по капілярах тече повільно і під невеликим тиском, то капілярні кровотечі не призводять до значної втрати крові і легко зупиняються. Пошкоджені капіляри швидко закриваються тромбом,

що утворюється при зсіданні крові. Першою допомогою при капілярних кровотечах є знезараження перекисом водню або йодною настійкою місця поранення і накладання на нього чистої пов’язки.

2.        Венозна кровотеча виникає при ушкодженні поверхневих вен. У цьому разі, особливо коли ушкоджені великі вени, зсідання крові не здатне швидко зупинити кровотечу. За короткий час можуть бути значні крововтрати. При венозних кровотечах кров витікає рівномірно і має темний колір. Щоб зупинити венозну кровотечу, досить накласти тиснучу пов’язку. Перед цим рану знезаражують, а для зменшення кровотечі тимчасово притискають пошкоджену судину. Після надання першої допомоги потерпілого відправляють у травматологічний пункт.

3.        Артеріальна кровотеча особливо небезпечна для життя. Вона буває у вигляді пульсуючого струменя подібного до фонтану. Кров має яскраво-червоний колір. У цьому разі діяти треба негайно. Перш за все вище місця поранення треба швидко притиснути пальцем ушкоджену судину в точка, де прощупується пульс (малюнок), і накласти гумовий, чи з іншого матеріалу джгут. Щоб не пошкодити нерви і шкіру, його накладають поверх одягу, хустки або іншої м’якої тканини. Коли джгута немає, можна скористатися ременем або ж зробити закрутку з будь-якого шнура, тканини. Для цього між тканиною і тілом вставляють міцну палицю і закручують тканину до зупинки кровотечі. Потім палицю прибинтовують до тіла. Після зупинки кровотечі потерпілого треба негайно відправити до лікарні. Джгут залишають на кінцівках не більше як на 1,5-2 години, а в холодну пору року – на 1 годину, інакше настане омертвіння тканин. Щоб цього тне сталося, до джгута приколюють записку з точним зазначенням часу його накладання. Якщо потерпілого за цей час не можливо доставити до лікарні , через 15-2 години послаблюють джгут на 1-2 хвилини. Якщо кровотеча продовжується, джгут знову затягують.

4.        Внутрішні кровотечі – кровотечі в черевну порожнину, порожнину грудей, черепа надзвичайно небезпечні. Встановити наявність внутрішньої кровотечі можна тільки за зовнішнім виглядом людини. Вона стає блідою, виступає холодний піт, пульс частішає і слабне. У такому разі треба негайно викликати швидку медичну допомогу. До її прибуття потерпілого кладуть або напівсидять і не рухають з місця. До ймовірного місця кровотечі (живота, грудей, голови) прикладають холодний компрес (мішечок із льодом чи снігом, грілку або пляшку з холодною водою).

IV. Закріплення

Що таке кровотечі?

Види кровотеч?

Перша допомога при: капілярній, венозній, артеріальній та внутрішній кровотечі.

V. Підсумок уроку. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: поранення

Тема: поранення

Мета: розкрити поняття поранення, їх особливості та різновиди, розвивати патріотичність та любов до України.

Тип уроку; вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Опитування домашнього завдання

3. Мотивація навчальної діяльності.

Ми з вами дізнались як побудоване наше тіло, з яких органів та систем органів воно складається. Проте воно теж «ламається». Це може відбуватись по 2 причинам: власне природний відказ системи  та через заподіяну шкоду зовнішніми чинниками (травматизм).

4. Вивчення нового матеріалу

Одним з поширених видів травм є поранення. Рана - механічне пошкодження тканин організму, що супроводжуються порушенням цілості шкіри і слизових оболонок, глибоких тканин.

Залежно від форми ранить предмета або виду зброї рани поділяють на різані, рубані, колоті, рвані, забиті, покусані і вогнепальні. Вони можуть бути поверхневими і глибокими, сліпими, наскрізними і проникаючими.

Різані рани наносять предметами чи холодною зброєю, мають гострі краї, (ніж, стекло, лезо бритви). Такі рани мають рівні краї, звичайно зяють і сильно кровоточать.

Рубані рани наносяться сокирою, шаблею. За своїм вони схожі з різаними, але більш глибокі й іноді супроводжуються пошкодженням кісток.

Колоті рани наносяться колючими предметами - голкою, цвяхом, багнетом, ножем і ін Для них характерне невелике раневое отвір в шкірі, але тканини при цьому ушкоджуються зазвичай досить глибоко, іноді пошкоджуються і внутрішні органи людини.

Рвані рани виникають при пораненнях осколками снарядів, при потраплянні людини під колеса транспорту, що рухається і т.д. У рваних ран краю нерівні, навколишні тканини сильно пошкоджені.

Забиті рани по зовнішньому вигляду схожі на рвані, виникають при сильному ударі каменем або іншим тупим предметом, при обвалах, дії ударної хвилі.

Якщо рвані або забиті рани супроводжуються великим пошкодженням тканин, їх називають размозженнимі.Рвание, забиті і роздроблені рани часто супроводжуються розвитком ранової інфекції.

Укушені рани заподіюються зубами тварин і людини. У укушені поранення зазвичай потрапляє інфекція.

Вогнепальні рани наносяться кулями, осколками снарядів, дробом, бувають рвані, забиті або розтрощені. При різних пораненнях і пошкодженнях в рану потрапляють мікроби разом з ранить предметом, шматками одягу, дерева, грудками землі тощо У оберігання ран від забруднення мікробами і в боротьбі з ранової інфекцією важливу роль відіграють антисептика і асептика.

Антисептика - знищення потрапили в рани бактерій шляхом застосування антибіотиків, хімічних та інших засобів, які називають антисептичними, або антисептиками. В якості антисептиків використовують розчин хлораміну, йодну настоянку, спирт, перекис водню та ін Однак, застосуванням антисептиків домогтися повного знищення мікробів у рані найчастіше не вдається. Більш ефективно діють антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин та ін.)

Асептика - спосіб запобігання ран від зараження мікробами. Для цього необхідно, щоб стикаються з раною предмети були стерильними. Повне знищення мікробів у перев'язному матеріалі, на інструментах та інших предметах називається стерилізацією.

Найбільш надійно стерилізація предметів досягається застосуванням високої температури - киплячої води, водяної пари, гарячого повітря та полум'я. Для знезараження деяких об'єктів застосовують антисептичні средства.Способи асептики і антисептики доповнюють один одного і сприяють ефективній боротьбі з ранової інфекцією.

Загальні правила надання першої допомоги

Необхідно, в першу чергу, встановити тяжкість рани.

Визначити можливі пошкодження, крім видимих ​​на око.

Оцінити загальний стан потерпілого: чи можлива небезпека шоку при кровотечі.

Вжити заходів для зупинки кровотечі і запобігання забруднення рани.

Обробка рани.

Поверхневі рани найчастіше сильно не кровоточать. У цьому випадку допомога полягає у перев'язці рани. Попередньо необхідно змастити її краю настоянкою йоду, стежачи за тим, щоб йод не потрапив у рану. Роблять це ватним тампоном, змоченим настоянкою йоду і затиснутим в пінцеті або намотаним на паличку. Рану обприскують пантенолом, закривають стерильною серветкою з індивідуального пакета і бинтують область рани. Якщо краї рани сильно розійшлись, перед бинтуванням їх треба зблизити (але не до змикання) і в такому положенні фіксувати 2-3 смужками лейкопластиря.Рану не можна промивати водою, тому що існує небезпека зараження, а також спиртом або йодною настойкою, так як дезінфікуючий розчин , потрапляючи в рану, обумовлює загибель ушкоджених клітин, а також викликає значну боль.Ні в жодному разі не можна на рану накладати ніяку мазь, а також класти безпосередньо в рану вату.Еслі з рани виступають які-небудь тканини - мозок, кишечник, то їх зверху прикривають стерильною марлею, але ні в якому разі не вправляють всередину.

Рана представляє собою небезпеку в результаті виникає кровотечі і можливості забруднення її мікробами. Кровотечі бувають артеріальні, венозні, капілярніта паренхіматозні. У людському організмі у венозному руслі знаходиться 70% всього обсягу циркулюючої крові, в капілярах 12%, в судинах і камерах серця - 3%, в артеріальному руслі - всього 15% обсягу циркулюючої крові.

При артеріальній кровотечі кров з пошкодженої артерії б'є переривчастої струменем і має яскраво - червоний колір. Така кровотеча найбільш небезпечно, тому що знаходиться під тиском кров витікає з артерії досить швидко.

При венозній кровотечі випливає з рани кров темно - червоного кольору. Вона випливає з пошкодженої судини безперервним струменем.

При капілярній кровотечі кров сочиться з рани, як з губки краплями. Така кровотеча зазвичай легко зупинити, наклавши на рану пов'язку.

Паренхіматозних називають кровотеча з ушкоджених внутрішніх паренхіматозних органів (наприклад, з печінки, нирки, селезінки). Так як у внутрішніх органах багато артерій, вен і капілярів, паренхіматозна кровотеча буває рясним і тривалим, причому окремих судин не видно, а кровоточить вся ранова поверхня.

У залежності від того, який орган, внутрішній або зовнішній, пошкоджений, розрізняють також внутрішнє і зовнішнє кровотеча. Причинами внутрішнього можуть бути: удару в живіт, грудну клітку. Симптоми внутрішнього можуть не проявитися протягом годин і навіть днів після травми, але іноді воно показує очевидні ознаки, такі як синці, кровотечі з носа, вух і тп. При зовнішньому-необхідно перш за все зупинити кров, щоб утворився згусток, службовець перепоною подальшому кровотечі і прискорює загоєння.

Внаслідок сильного внутрішнього або зовнішнього кровотечі (порожнина живота, грудей) виникає гостре недокрів'я з такими ознаками:

a.. слабкість

b.. непритомність

c.. шум у вухах

d.. потемніння в очах

e.. спрага

f.. нудота

g.. збліднення кожи і видимих ​​слизових оболонок

Потерпілий пригальмований, іноді, навпаки, збуджений, дихання часте, пульс слабкий або зовсім не відчувається.

При серйозної втрати крові (2-2,5 л.) Можливо втрата свідомості, зумовлена ​​відтоком крові від головного мозку: якщо відразу ж не почати реанімацію може наступити смерть. Т.ч., м лавной завданням при наданні ПМП є швидка зупинка кровотечі, тому що значна крововтрата знесилює потерпілого і може призвести до розвитку шоку і навіть його загибелі.

Існують способи тимчасової та остаточної зупинки кровотечі.

Прямий тиск на рану здійснюється за допомогою чистої тканини або просто рукою протягом 10-15 хвилин. Якщо рана продовжує кровоточити, необхідно додати ще прокладку, продовжуючи натискати. Черевну аорту і стегнову артерію здавлюють кулаком. Щоб посилити здавлювання судин на згині в підколінну, ліктьову або пахвову ямку поміщають щільний валик з одягу чи скручений бинт.

Підйом кровоточить кінцівки здійснюється у всіх випадках поверхневих поранень верхніх або нижніх кінцівок, є одним з можливих способів зупинки венозного кровотечі. Це здійснюється досить просто: пошкоджену руку треба підняти вгору, трохи вище голови, а під пошкоджену ногу треба підкласти невеликий валик, згорнутий з будь-якої матерії (можна використовувати сумку, рюкзак, ковдра, подушка, оберемок сіна). Нога повинна бути трохи вище грудної клітини. Звичайно, при цьому людина повинна лежати на спині. Підйом кінцівки вище рівня тулуба зменшує приплив крові і сприяє утворенню згустку крові в посудині і припинення кровотечі

Непрямий тиск-якщо не вдалося зупинити кровотечу шляхом прямого тиску і підйому кінцівки, при цьому пальцями натискають в точках затиснення артерій. На шиї та голові точка притиснення артерії повинна бути нижче рани.

Місця притиснення артерій:

ћ перед вухом - артерія скроні

ћ перед ключицею - подключіна

ћ на шиї - сонна артерія

ћ на плечі - артерії руки

ћ в паховій області - артерія стегна

Тимчасова зупинка кровотечі шляхом максимального згинання кінцівок

Для зупинки кровотечі з судин кисті, передпліччя:

1.На згинальну поверхню ліктьового суглоба покласти валик з щільно скачаний матерії

2.макс. зігнути руку в ліктьовому суглобі

3.прібінтовать передпліччя до плеча, використовуючи бинт

Для зупинки кровотечі з подключной артерії;

1 макс. відвести назад ліве і праве плече

2.отведенние плечі зафіксувати за спиною, використовуючи бинт або ін матерію

З нижньої кінцівки (гомілки, стопи):

1.уложіть потерпілого на спину

1 спосіб

2.Помістити щільно скачаний валик з матерії в підколінну ямку

3.макс.согнуть кінцівку в колінному суглобі

4. прибинтувати до стегна, використовуючи бинт або відповідну матерію.

2 спосіб

1уложіть потерпілого на спину

2.Помістити щільно скачаний валик з матерії в пахову складку

3.макс. зігнути кінцівку в тазостегновому суглобі

4.прібінтовать до стегна

Надання ПМП при кровотечі з носа

1.усадіть хворого, злегка нахиливши тулуб вперед

2. покласти на спинку носа грілку з льодом, холодною водою, лід, загорнутий у целофановий пакет

3еслі після цього кровотеча не зупиняється, необхідно щільно притиснути крила носа до перегородки на 5-10 хв

4. якщо і після цього не зупиняється-рекомендовано внести на глибину 3-4 см змочений розчином кухонної солі (1чайна ложка на склянку води) шматочок вати або марлі, щільно закриває носові ходи

5.Якщо кровотеча не зупиняється протягом 30-40 хв, постраждалого необхідно транспортувати в сидячому положенні до лікаря

Накладення джгута якщо поєднання прямого і непрямого тиску не зупиняє кровотеча, доведеться накладати джгут. Для цього потрібно:

1. притиснути пальцем артерію вище кровотечі на расст. 3-5 см вище рани навколо кінцівки, (при пошкодженні великих артерій кінцівок на 8-10 см вище місця кровотечі),

2.наложіть будь-яку чисту і м'яку матерію на одяг,

3.растянуть джгут (у медичній практиці застосовується гумовий стрічковий джгут) двома руками в середній частині, щільно прикласти до кінцівки, обмотати

4.прікрепіть до джгута записку з зазначенням точного часу та дати.

Типові місця накладення джгута: 1 - на гомілку; 2 - на стегно, 3 - на передпліччя; 4 - на плече, 5 - на плече при його пораненні; 6 - на пахову область при високому пораненні стегна. Надмірне затягування джгута може стати причиною розвитку паралічу кінцівки. Більш ніж на 2 год влітку і 1 год взимку палять накладати не можна. Через 1-2 год його обов'язково треба зняти, попередньо перетиснув артерію пальцем, послабити джгут і знову накласти його трохи вище. Надалі це повторюють через кожні півгодини. Після накладення джгута кінцівку шинирующих. При відсутності джгута можна скористатися ременем або закруткою з підручного матеріалу (хустку, шматок матеріалу). Застосовуваний для закрутки матеріал 2-3 рази обкручують навколо кінцівки, підклавши попередньо матерчату підкладку і щільний матерчатий валик над місцем проходження артерії, а потім кінці зав'язують вузлом. Поверх вузла кладуть один кінець палиці довжиною 20-25 см і над нею зав'язують другий вузол. Потім повертають палицю до тих пір, поки кровотеча не зупиниться. Щоб закрутка не розкрутилася, другий кінець палиці прив'язують до кінцівки.

Індивідуальний перев'язувальний пакет (ІПП). Він складається з бинта і прикріплених до нього однієї чи двох ватно-марлевих подушечок.

1 акуратно розірвати поліетиленовий пакет

2 в праву руку взяти кінець бинта, в ліву голівку і розгорнути, не торкаючись внутрішньої поверхні подушечок

3 подушечки прибинтувати і закріпити, зав'язати нижче місця рани

Невелике артеріальний, венозний або значне капілярна кровотеча зупиняють накладенням пов'язки, що давить.

1.для чого потрібно обробити рану перекисом водню або марганцівкою (2-3 крупинки розчинити у склянці кип'яченої води),

2.повязка накладають при лежачому положенні хворого, щоб уникнути шоку або непритомності

3 головку бинта тримають в правій руці, початок бинта-в лівій і розгортають зліва направо спинкою по бинтуемой поверхні тіла, не відриваючи рук від бинтуемой частини і не розтягуючи бинт по повітрю

4.бінтованіе починають з кругового, що закріплює ходу бинта, кожен оборот повинен прикривати попередній на? ширини

5.Після закінчення бинтування кінець бинта надрізають ножицями і зав'язують

Види пов'язок та накладення

Спіральну пов'язку накладають на палець, гомілку, зап'ястя, груди; починають з 2-3 кругових ходів, потім по спіральному напрямку, на 2 / 3 прикриваючи попередній. При неоднаковою товщині кінцівки вдаються до перегинів.

Хрестоподібна-накладається вісімкою кисть руки, стопа, нижня частина грудей

Колосовидні застосовується при пораненнях важкодоступних місць, а також у тих випадках, коли потрібно закріпити пов'язку в нижній частині живота.

Восьмиобразная в поєднанні зі спіральним при пораненнях гомілки, стопи і замість хрестоподібної.

При пораненнях голови

Очіпок-на волосяну частину голови.От бинта відрізають шматок близько метра, кладуть його серединою на тім'я і кінці опускають вертикально вниз вух; навколо голови роблять перший хід бинта, який обертають навколо зав'язки.

Вуздечка-накладають бинтом шириною близько 8 см. Спочатку ведуть 2-3 горизонтальних кругових ходу через лоб і потилицю, а потім спускають по лівій скроневій області негайно над вухом і ведуть на задню, потім на праву і передню поверхні шиї, переводять на лівій щоці в вертикальний хід, що піднімається догори попереду вуха. Роблять необхідну кількість вертикальних ходів, що закривають всю тім'яну і потиличну області, потім бинт з-під подборотка по іншій стороні шиї направляють на потиличну область і переводять в горизонтальні кругові ходи, що закріплюють пов'язку.

Пращевидная-складаються з шматка бинта або смужки матерії, обидва кінці яких розрізані в поздовжньому напрямку. Такі пов'язки накладають на ніс, підборіддя, тім'я, потилицю.

Пов'язка на одне око-Накладаючи пов'язку на праве око, головку бинта тримають в правій руці і бинтують як зазвичай, зліва направо. При накладенні пов'язки на ліве око головку бинта зручніше тримати в лівій руці і вести бинт справа наліво. Прикривши око перев'язочним матеріалом, область очниці вирівнюють достатньою кількістю вати. Потім роблять 2-3 кругових ходу бинта навколо чола і потилиці, після чого бинт з потиличної області ведуть під вушною раковиною хворого боку косо вгору через хворе око і перенісся на лоб, тім'я і потилиця, ходи повторюють кілька разів, прикриваючи 2 / 3 попереднього. Завершують круговими ходами через лоб і потилицю.

При відсутності перев'язувального матеріалу може широко застосовуватися пов'язка Маштафарова при великих пошкодженнях м'яких тканин. Вони виготовляються наступним способом: з марлі чи тканини викроюють пов'язку за формою ураженої ділянки.

5. Закріплення

Що таке поранення?

Які є види поранення?

Що треба робити при їх виникнення?

6. Підсумок уроку, домашнє завдання

Опрацювати конспект уроку

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Травми критичних систем та їх наслідки

Тема: Травми критичних систем та їх наслідки

Мета: закріпити знання про критичні системи людини, розкрити особливості травмування цих систем, наслідки до яких призводить таке травмування,  вивчити основні системи органів,  розташування органів, виховувати дисциплінованість

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап.

2. Мотивація навчальної діяльності

Знати своє тіло та берегло ставитись до нього потрібно кожному, бо воно не вічне.

3. Вивчення нового матеріалу

Критичні системи організму:

Серцево-судинна;

Дихальна;

Опорно-рухова.

Травма (від греч. Trauma - рана), порушення цілісності структури і фізіологічних функцій тканин і органів під впливом зовнішніх агентів (механічних, хімічних, електричних, променевих, психічних тощо) супроводжується місцевою та загальною реакцією організму.

У клінічній медицині існує спеціальний розділ - травматологія, що вивчає травми, їх причини, види, протягом, методи профілактики та лікування.

До травм відносять наступні пошкодження тіла і органів: рани, опіки, обмороження, удари, вивихи, струси, розтягнення, розриви, переломи. Крім того, виділяють психічні травми та отруєння.

Місцева реакція на травму залежить від характеру травмуючого агента. Найбільш загальними місцевими симптомами травми є біль, набряк і підвищення температури в місці пошкодження. Прояв загальної реакції організму на травму залежить від її тяжкості. Чим важче травма, тим більш виражені загальні симптоми, до яких відносять підвищення температури тіла, порушення обмінних процесів, порушення діяльності з боку серцево судинної і нервової системи. Важкі травми часто супроводжуються ускладненнями, такими як травматичний шок, порушення функціонування травмованого органу, масивна крововтрата.

Ускладненням відкритої травми так само є місцевий або загальний інфекційний процес.

В даний час травми займають третє місце серед причин смертності осіб працездатного віку.

Існує кілька класифікацій видів травм.

Травми бувають відкритими з порушенням цілісності шкірних покривів (рани, опіки) і закритими, при яких шкірний покрив не порушений (переломи, вивихи, забої, струси).

По виду агента, який викликав пошкодження, травми бувають механічні, термічні, хімічні, електричні, променеві, психічні, операційні, родові та ін Механічні травми обумовлені дією тупого або гострого предмета або інструмента. Фізичні виникають в результаті впливу холоду і тепла. Хімічні травми обумовлені дією лугів і кислот. Біологічні викликані бактеріями і їх отруйними виділеннями. Психічні виникають в результаті подразнення нервової системи та психічної діяльності постійним відчуттям страху, погрозами і пр.

Залежно від кількості факторів травми ділять на прості і комбіновані. Проста травма виникає при дії одного фактора, що ушкоджує.

Комбінована травма утворюється при поєднанні декількох факторів. Наприклад, перелом і опік стегна у потерпілого при пожежі.

За характером пошкоджень травми ділять на одиночні (ізольовані), множинні і поєднані. При ізольованій травмі пошкоджений один орган. При множинній травмі пошкоджено два і більше органа. При поєднаній травмі пошкоджені органи декількох систем організму. Наприклад, перелом стегна і черепно-мозкова травма у потерпілого в автомобільній аварії.

Залежно від ступеня тяжкості травми діляться на легкі (удари, розтягнення), середньої тяжкості (вивихи, переломи пальців), важкі (струс мозку, перелом стегна).

За місцем заподіяння ушкодження травми ділять на виробничі, невиробничі і навмисні. Виробничі діляться на промислові та сільськогосподарські. До невиробничих травм відносять транспортні, отримані при пішохідному русі, побутові, спортивні, військові та інші. Залежно від виду діяльності потерпілого травми діляться на професійні та непрофесійні.

4. Закріплення

Обговорення травматизму, про види травм, на що вони впливають з наведенням прикладів.

5. Підсумок уроку, домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: критичні системи організму

Тема: критичні системи організму

Мета: розкрити особливості будови тіла людини, вивчити основні системи органів,  розташування органів, виховувати дисциплінованість

Обладнання: зошити, ноутбук, відеофільм

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Хід уроку

1. Організаційний етап.

2. Мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

Перегляд відеофільму «Неймовірна машина тіло людини»

Критичні системи організму:
Серцево-судинна;
Дихальна;
Опорно-рухова.

4. Закріплення

Обговорення побаченого в відеофільмі

5. Підсумок уроку, домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: аналіз стану здоров`я людей в Україні

Тема: аналіз стану здоров`я людей в Україні

Мета: проаналізувати здоров`я людей в Україні, зробити висновок, розвивати вміння роботи з даними, аналізу.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

Пригадування інформації з попереднього уроку

ІІІ Вивчення нового матеріалу

2. Профілактична робота

В  Концепції  розвитку  охорони  здоров’я  населення  України  одним  із найбільших  перспективних  напрямів  структурно-функціональних  перетворень лікувально-профілактичної  допомоги  визнана  активізація  профілактичного напряму.  Про  ефективність  заходів  профілактичного  спрямування  свідчать  такі показники,  як проведення первинного вакцинального комплексу дітям до року, охоплення їх туберкулінодіагностикою, вакцинацією БЦЖ, своєчасність охоплення вагітних жінок2-х разовим ультразвуковим скринінгом та ряд інших.

Слід  звернути  увагу  на  зниження  активності  профілактичної  роботи, особливо щодо первинного вакцинального комплексу дітям до року та охоплення їх туберкулінодіагностикою у2010 р. Якщо в минулі роки своєчасним вважалося проведення первинного вакцинального комплексу дітям до року на рівні99,2 – 99,9 % то за підсумками2010 року лише в5 регіонах цей відсоток перевищив90%. Особливо  погіршився  цей  показник  у  Івано-Франківській(43,7%),  Вінницькій (50,1%), Кіровоградській(50,5%), Полтавській(51,4%) та  Чернівецькій(53,4%) областях. Відмічається також зниження активності проведення туберкулінодіагностики дитячого населення. Практично всі діти(999,9) охоплені туберкулінодіагностикою лише  у  Дніпропетровській  та  Житомирській  областях,  дещо  менше(997,9)  у Запорізькій області. Показник туберкулінодіагностики  порівняно з2009 р. зріс на 12 адміністративних територіях України. Найбільш позитивні тенденції щодо зміни цього показника зареєстровано у м. Києві(з295,2 у2009 р. до647,3 у2010 р.) В той час, в12 областях та АР Крим  цей показник помітно зменшився. Особливої уваги заслуговують Вінницька та Одеська області де цей показник знизився, у порівнянні з2008 р. (відповідно з872,1 та998,6 у2009 р. до389,7 та669,4 у2010 р.).

У2010 р. найвищими були рівні охоплення новонароджених вакцинацією БЦЖ  в  пологових  будинках  Житомирської,  Дніпропетровської,  Луганської областей перші три рангові місця. Необхідні додаткові заходи в областях з низьким рівнем цього показника– у Волинській, Закарпатській областях та в м. Києві. Охоплення2-х разовим ультразвуковим скринінгом вагітних у термін до22 тижнів коливалося від94,7% до100,0 %.

Зважаючи на велику небезпеку передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини, надзвичайно велике значення має виявлення ВІЛ-позитивних вагітних. У2010 р. стовідсотково  охоплено  обстеженням  на  ВІЛ-інфекцію  вагітних  у  АР  Крим, Дніпропетровській, Полтавській, Черкаській та Рівненській областях. У5 областях – Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Сумській, Чернігівській цей показник був наближеним до100,0% і коливався в межах99,9 – 99,94%. Останнє рангове місце посідала Тернопільська(97,3%) область. Зміни рівня захворюваності на алкогольні психози були різноспрямованими: у19 областях, та мм. Києві, Севастополі він знизився.

3. Доступність та якість медичної допомоги

Підвищення  доступності  та  якості  медичної  допомоги  спрямоване  на захист  прав  громадян  щодо  отримання  медичних  послуг,  оптимізація  яких здійснюється,  зокрема,  шляхом  упорядкування  мережі  медичних  закладів, впровадження нових технологій та форм медичного забезпечення, стандартів обсягів і якості діагностики і лікування.

Що  стосується  такого  показника  як  післяопераційна  летальність  при гострій хірургічній патології, то у2010 р. порівняно з2009 р. на більшості адміністративних  територій(13)  цей  показник  знизився.  Найбільш  значно післяопераційна  летальність  зменшилася  у  м.  Севастополі(у2,14 рази). Не змінився  цей  показник  в  Запорізькій,  Одеській  областях.  У2,9 разу  зросла післяоперативна летальність в Закарпатській області.

Спостерігається  позитивна  динаміка  щодо  дорічної  летальності  серед первинно виявлених онкохворих. За останні два роки цей показник знизився на 16 адміністративних територіях. Хоча у Харківській, Одеській областях та АР Крим цей показник є найнижчим по Україні, але він зріс у порівнянні з2009 р.

Особливо сіл зазначити негативні зміни у Одеській області(2009 р. – 18,1, 2010 р. – 22,89). В цілому показник дорічної летальності зріс на9 адміністративних територіях.  В  Луганській  області  він  не  змінився,  але  залишився  одним  із найвищих по Україні. Зміни такого показника як питома вага новоутворень, виявлених вперше в ІІІ стадії, були різноспрямованими. На14 територіях частка вперше виявлених хворих  з  третьою  стадією  хвороби  зменшилась,  на12 – зросла.  Показник вперше виявлених хворих зі злоякісними новоутвореннями у ІV стадії у2010 р. порівняно з2009 р. знизився на11 території і, а на13 – зріс.

Виявлені значні регіональні розбіжності динаміки такого показника як смертність від туберкульозу(на100 тис. населення). Так, якщо у Черкаській, Рівненській,  областях  він  становить0,9 то  у  Кіровоградській,  Луганській, відповідно22,0; 23,4.  Порівняно  з  попереднім  роком  смертність  від туберкульозу знизилася у23 областях, і зросла лише в Хмельницькій області та в АР Крим.

Зростає питома вага бактеріовиділювачів серед вперше виявлених хворих на  туберкульоз.  У2010 р.  їх  частка  була  найвищою  у  АР  Крим(68,0), а найнижчою у Чернівецькій області(38,4).

IV Закріплення

Робота з таблицями (роздатковий матеріал)

IV  Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Виконання самостійної роботи з теми 3,1 і 3,2

На сьогоднішньому уроці я…

V. Домашнє завдання

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: вплив уражаючих факторів надзвичайних ситуацій на людину

Тема: вплив уражаючих факторів надзвичайних ситуацій на людину

Мета

• Навчальна:

– вивчити основні уражаючі фактори та їх вплив на людину.

• Виховна

– виховувати відношення до захисту життя і здоров.я людини як до найвищих цінностей людства.

-   виховувати патріотичні почуття.

• Розвивальна:

-розвиток почуття необхідності здорового способу життя..

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент

2. Актуалізація отриманих знань умінь і навичок. Опитування домашнього завдання.

Що таке здоров`я людини?

Які його види?

Назвіть нормативно правові акти України стосовно здоров`я людини?

3. Вивчення нового матеріалу

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для організації розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагоджування роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві.

За характером та природною впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофілогічні.

Їх основна характеристика:

фізичні:

підвищена швидкість руху повітря;

підвищена або понижена вологість;

підвищений або понижений атмосферний тиск;

недостатня освітленість;

конструкції, що руйнуються;

підвищений рівень статичної електрики та ін.

хімічні:

хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебуваються у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому);

які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покрови та слизові оболонки);

які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію).

біологічні:

макроорганізми (рослини та тварини);

мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші).

психофізіологічні

фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумові перевантаження, перевантаження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які породжують їх.

Сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже всіх живих організмів на Землі, в тому числі людини, може бути причиною захворювання шкіри. Приваблива дитяча іграшка може виділяти шкідливі речовини, а пасажир, який мирно куняє в кріслі салону літака, може виявитися терористом. У кожному з цих випадків, як і в усіх інших, коли джерело небезпеки є більш очевидним, наприклад, вибухівка, зброя, автомобіль, діючий вулкан, будинок, що руйнується, ми говоримо про наявність джерела небезпеки, але це ще не завжди означає наявність небезпечної ситуації, тобто події. при якій створюється реальна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється.

Слід також знати, що одне джерело небезпеки може призводити до різного роду небезпечних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори. У свою чергу, вражаючі фактори можуть спричиняти утворення нових небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпеки.

Сучасне життєве середовище, навіть побутове, не кажучи вже про виробниче, містить багато джерел небезпек. Це і електрична мережа та електроапаратура, система водопостачання, медикаменти, отруйні та пожежонебезпечні речовини тощо. Для того, щоб виникла реальна небезпечна ситуація, необхідна причина або умова. своєрідний “пусковий механізм”, при йому потенційна небезпека переходить у реальну. Логічним процесом розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада “джерело небезпеки – причина (умова) – небезпечна ситуація”.

4. Закріплення

1. Про що говорили на сьогоднішньому уроці?

2. Скажіть своїми словами – що таке здоров`я?

3. Які чинники впливають на стан здоров`я?

5. Підсумок уроку

Виставлення оцінок за урок

6. Домашнє завдання.

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: Основи здоров`я людини

Тема: Основи здоров`я людини

Мета

• Навчальна:

– вивчити основні положення Конституції України та інших нормативно-правових докумкнтів щодо захисту життя і здоров’я людини.

• Виховна

– виховувати відношення до захисту життя і здоров.я людини як до найвищих цінностей людства.

-                  Виховувати патріотичні почуття.

• Розвивальна:

-розвиток почуття необхідності здорового способу життя..

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент

2. Актуалізація отриманих знань умінь і навичок. Опитування домашнього завдання.

3. Вивчення нового матеріалу

Здоров'я - комплексний показник стану організму, який залежить від багатьох показників - стану середовища, умов життя, праці, соціального положення людини. Вивчає показники здоров'я валеологія - наука про здоров'я людини, як про об'єктивний стан і суб'єктивне почуття духовного, фізичного, психічного, репродуктивного і соціального комфорту на різноманітних рівнях екосистеми, вікових стадій і умов, що багато в чому збігається з визначення здоров'я Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Таке трактування важливе тим, що воно показує тісні зв'язки здоров'я людини від якісного стану навколишнього середовища.

Сьогодні ми переживаємо процеси звільнення людини і відродження її душі та тіла. Повернення до ідей гуманізму передбачає відродження культу здоров'я і фізичної краси людини, її гармонійного розвитку. Слабкість і немічність негативно впливають на свіжість мислення, на почуття, волю. Дбати, щоб у здоровому тілі була здорова душа (mens sana in corpore sano), — радив ще знаменитий римський сатирик Ювенал. А в епоху Просвітництва Ж. -Ж. Руссо знову повертається до цієї думки: чим слабше тіло, тим більше наказує, а чим воно сильніше, тим слухняніше є духові.

Сьогодні здоров'я перестає бути лише "справою держави" — сама людина повинна дбати про це, бодай тому, що лікування хвороб передбачає значні матеріальні витрати. Здоров'я більше не "даруватимуть" — його треба плекати самому ще змалку. Звідси і потреба виховання в дітей уміння доглядати за власним здоров'ям — вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, дотримуватися правил гігієни, уникати шкідливих для здоров'я звичок і вчинків тощо.

Здоровий спосіб життя, як уважають, це поняття і соціальне, і моральне, і педагогічне. "Пізнай себе" і "сотвори себе" — такими були гасла древніх, що випливали не лише з їхньої мудрості, але й з самої природовідповідності життя людини. Неосвіченість і байдужість щодо свого здоров'я, повна "відчуженість" від нього, неувага до свого тіла, психіки, духу, розуму тощо, — все це надбання однобічної цивілізації й "хлібного" способу життя, що в кінцевому результаті ведуть людину до деградації.

Поширення здоровохоронної культури набуває сьогодні дуже актуального значення. Лише вона може допомогти людині відстежити "передхворобні" стани, що виявляють себе не стільки больовими відчуттями, скільки через настрій, незадоволення собою і навколишніми людьми. Ніхто, крім самої людини, не може краще зауважити такі стани. Сучасна світова медицина все більше утверджує думку про те, що здоров'я забезпечується не лікуванням, а вчасним попередженням хвороб. Добре відомі також міркування російського фізіолога І. Павлова з приводу того, що людина могла б жити до 100 років, якби вона своєю нестриманістю, своєю непорядністю, своїм злочинним ставленням до власного організму сама не вкорочувала свій вік. Чинить вона це через байдужість, безхарактерність, але часто також через відсутність у ній здоровохоронної культури.

Види здоров'я

Можна говорити про різні види здоров'я: а) фізичне, що визначає повноцінне і правильне функціонування організму; б) психічне, що зумовлює рівновагу і нормальний перебіг психічних процесів; в) духовне — як прагнення до ідеалу, що є головним джерелом сили і енергії людини. З певною мірою умовності до видів здоров'я можна віднести також правове здоров'я, що засвідчує ставлення людини до правових норм суспільства, та соціальне, від чого залежить безконфліктна взаємодія з довкіллям. Як засвідчують дослідження, стан усіх названих видів здоров'я в наших дітей, як і стосовно всього нашого суспільства, дає серйозні підстави до занепокоєння.

Маємо переконливі статистичні дані про наявність порушень у сфері фізичного здоров'я наших дітей. Соціальний розвиток школярів вирізняється агресивністю, відчуженістю дітей від батьків, грубістю в спілкуванні тощо. Помітні відхилення спостерігаються в психічній і, особливо, в духовній сферах, де зазнали глибинної девальвації поняття честі, сумління, доброти, терпеливості.

Між різними аспектами (видами) здоров'я існує тісний і прямий взаємозв'язок: хвороба фізична часто є чинником дисгармонії психічної, емоційної й соціальної. За даними деяких досліджень, у половини хворобливих дітей спостерігаються проблеми з вихованням. Серед породжуваних фізичним нездоров'ям явищ — схильність до наркотичних речовин, алкоголю, куріння, лихослів'я, статева розпуста, брутальність у поведінці. Нервово-психічне навантаження, посилене зовнішніми чинниками, призводить до п'ятиразового збільшення показника вживання наркогенних речовин (тютюн, алкоголь, наркотики). За даними тих же досліджень, 21 % п'ятикласників виявляють схильність до куріння, 17 % — до алкоголю. Ці дані, зрештою, особливо вражають у старших класах: 57 % учнів — курять, 56 % — вживають алкоголь. У деяких сферах суспільного життя спостерігаємо сьогодні поширення правового нігілізму, про що даних маємо вдосталь (Оржеховська В., 1997).

Педагогічне середовище, як і родинне, може розвивати прагнення дитини до самовдосконалення, до зміцнення свого здоров'я або, навпаки, — заважати його становленню. Реальність така, що в школі сьогодні діти втрачають здоров'я. Адже, як уже мовилось, жоден європейський народ не ставиться до здоров'я своїх дітей так безжалісно, як ми, силуючи їх годинами, днями, тижнями, місяцями і роками сидіти непорушно за партою і вдавати, що їм усе тут цікаво. Відповідно до проведених досліджень, простудні захворювання, гіпертонія, міокардити, гастрити, коліти, вегетосудинні дистонії, астенія, виразкова хвороба, сколіози, кіфози, а також безліч психічних, соціальних, духовних, правових відхилень тощо, — усе це наслідок несприятливого режиму роботи школи: поза всяким сумнівом, він ослаблює організм і знижує його опірність. Нерідко прямої шкоди здоров'ю дітей завдають невідповідні меблі, освітлення тощо. В свою чергу, перелічені захворювання часто є причиною негативних зрушень у поведінці дітей (Там само).

Великої шкоди здоров'ю наших дітей завдають і методи навчання у школі, що передбачають "тихосидіння", яке не компенсується відповідними рухами на перервах і на уроках руханий. Так, у 14—22 % школярів порушена постава, у 18 % — погіршений зір, у 38 % — зайва вага, у 2 % — підвищений тиск. Серед причин такої ситуації дослідники називають погіршення матеріального стану, зниження можливостей займатися фізичною культурою і, водночас, психоемоційні перевантаження. Як виявляється, "при вступі до школи рухова активність дитини знижується наполовину і з кожним навчальним роком її дефіцит зростає" (Оржеховська В., 1997, с. 88). Навіть у дітей з відносно повноцінних сімей відсутні яскраво виражені прагнення бути здоровими.

4. Закріплення

1. Про що говорили на сьогоднішньому уроці?

2. Скажіть своїми словами – що таке здоров`я?

3. Які чинники впливають на стан здоров`я?

4. Які є види здоров`я?

5. Підсумок уроку

Виставлення оцінок за урок

6. Домашнє завдання.

Конспект уроку з Медико-санітарної підготовки ( Захист Вітчизни ) Тема: ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ПРО ЗАХИСТУ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

ОСНОВНІ  ДОКУМЕНТИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ПРО ЗАХИСТУ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

Мета

• Навчальна:

– вивчити основні положення Конституції України та інших нормативно-правових докумкнтів щодо захисту життя і здоров’я людини.

• Виховна

– виховувати відношення до захисту життя і здоров.я людини як до найвищих цінностей людства.

• Розвивальна:

-розвиток почуття необхідності здорового способу життя..

• Практично-корисна:

-засвоєння обов’язку щодо необхідності міцного здоров’я для захисту Вітчизни.

ХІД УРОКУ

1. Вступна частина (5 хв)

1.1. Шикування, рапорт, привітання (1 хв).

1.2. Огляд зовн. вигляду, перевірка учнів на заняттях ( 2 хв).

1.3. Оголошення теми, мети уроку, навч. питань (2 хв).

2. Основна частина (30 хв).

Відпрацювання навчальних питань.

1. Основні документи нормативно-правової бази щодо захисту життя та здоров’я людини в Україні.

1.1 Конституція України (КУ) щодо захисту життя та здоров’я людини.

Згідно Конституції Україна є соціальною державою. Статтею 3 Конституція України визначає, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.
За ст. 17 держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у ЗСУ.

Стаття 27 КУ зазначає, що кожна людина має невід’ємне право на життя. Обов’язок держави -захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров ‘я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Однією із форм захисту здоров ‘я людини є право громадян на соціальний захист (ст. 46), що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Всі види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мініуму, встановленого законом.

Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного ідоступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових прродуктів і предметів побуту, а також право на їх поширення. Така інформація ніким не може бути засекпечена.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади., їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

2. Інші документи нормативно-правової бази щодо захисту життя і здоров’я людей.

До актуальних нормативно-правових актів, які захищають право громадян на достатній життєвий рівень та визначають основні державні соціальні гарантії, відносяться такі.

1. Європейський кодекс соціального забезпечення (Страсбург, 1964 рік), в якому визначається:

медична допомога захищеним особам у зв’язку із станом здоров’я, який вимагає медичної допомоги профілактичного чи лікувального характеру;

допомога по хворобі у зв’язку з непрацездатністю, що є наслідком хворобливого стану і передбачає припинення заробітку;

допомога по старості, у зв’язку з досягненням визначеного віку;

допомога в разі виробничої травми, у зв’язку з професійним захворюванням чи повною або частковою втратою спроможності отримувати заробіток, або непрацездатністю, в результаті якої

припиняється отримання заробітку;

допомога по інвалідності, у зв’язку з неспроможністю визначеного ступеня займатися будь-якою прибутковою діяльністю.

2. Концепція соціального забезпечення населення України ( 1993 рік, схвалена Постановою ВР України), якою закладаються основи правової і нормативної бази соціального забезпечення населення України

3. Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (1993 р.)

4. Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (1993 р.)

3. Заключна частина (5 хв).

На сьогоднішньому уроці я дізнавсь про…

4. Підбиття підсумків заняття Завдання додому